автор: Микола Кравченко
момент публікації: 7 листопада 2018 року
Так само як на збройному фронті проводяться військові операції, так і на фронті інформаційному відбуваються операції інформаційно-психологічні. Метою цих операцій є здійснення за допомогою інформаційних комунікацій впливу на розум, почуття і поведінку. Причому цей вплив здійснюється як на противника, так і на власні сили. З тією лиш різницею, що на власні сили цей вплив здійснюється з наміром мотивації до певних дій, а на ворога цей вплив має бути демотивуючим, навіть деморалізуючим.
Важливим моментом інформаційно-психологічних операцій є те, що деморалізуючий вплив має здійснюватися не тільки на війська країни-противника, але й на її населення і, що найголовніше, – на урядові структури. Якщо уряд і населення будуть деморалізовані, військо не зможе чинити належний опір. Яскравий приклад ми можемо побачити у нещодавньому минулому, у лютому-березні 2014 року. Саме на деморалізованому державному керівництві України лежить відповідальність за повну відсутність збройного опору під час окупації росіянами Криму. Проросійські настрої окремих груп мешканців Південно-Східної України показують наскільки інформація може бути зброєю масового враження. Значна кількість «вражених у свідомість» українських східняків стали у 2014 році інструментом російської експансії.
Практика гібридних війн змушує до комбінованих дій, синхронного використання військових та інформаційно-психологічних інструментів. Виникає реальна потреба у творенні структур, спеціалізованих на веденні бойових дій на гібридних фронтах. Наявність таких підрозділів інформаційної війни – це не просто данина часу, це критично необхідна потреба в сучасних умовах. Але варто уникнути недоречного тут спрощення. Мережеві армії ботів, які вже кілька років тероризують свідомість виборців у більшості демократичних країн – не є підрозділами інформаційної війни. Вони можуть бути одним з багатьох інструментів, але всього фунціоналу таких підрозділів вони охопити не здатні ніяк.
Перелік засобів інформаційної війни надзвичайно широкий. Штабами гібридної війни мають бути структури аналітичного характеру, які можуть одночасно здійснювати як координацію у військовому середовищі, так і користуватися соціальними мережами, періодикою, телебаченням, кінематографом, художньою літературою тощо. Вони мають використовувати все, що може вплинути на розум, почуття і поведінку як власних, так і ворожих сил, як військових, так і цивільних. Важливе значення має також місце інформаційних військ у державній структурі. Це може бути окремий рід військ (як у бундесвері), частина структури сил спеціальних операцій (такий формат наразі намагаються реалізувати в Україні), цілком цивільна мережа (найбільш успішним таким прикладом є Ісламська держава) та комбінацією цивільних і військових структур (так можна описати модель інформаційних військ РФ).
Американська перемога у війні в Перській затоці вважається першою перемогою, де інформаційний, а не військовий, елемент відіграв ключову роль. Комбінований повітряно-наземний наступ в інформаційному середовищі був рази гіперболізований. Аж до того, що були випадки капітуляції іракців, що вважали себе оточеними, ще задовго до реального приходу американських військ.
З того часу гібридність війн тільки посилюється. Інформаційні баталії стають все більш запеклими. Потреба у організації, реорганізації, модернізації, озброєнні і переозброєнні інформаційних військах стає перманентною. «Вражених у свідомість» вже можна рахувати мільйонами. Тож, нам варто чітко усвідомити, що саме інформація є зброєю майбутнього, яке вже настало.