Ще одна важка втрата для АЗОВу – загибель Миколи «Берези» Березового.
Він поліг 4 роки тому під Іловайськом, намагаючись врятувати свого побратима Андрія «Світляка» Дрьоміна. Микола був родом із Донеччини, міста Горлівка. Тож, звісно, що активний політичний та громадський діяч і патріот України не зміг лишатись осторонь, коли ворог нахабно вторгся на його рідну землю. Воював у складі 3-ї сотні, був командиром 2-ї чоти.
Того дня ворог влаштував українським бійцям засідку. Спочатку було поранено друга Світляка і, як справжній командир, Микола, навіть не роздумуючи, кинувся на допомогу побратиму, але, на жаль, також зазнав поранення. Ворог поцілив чоловіку в ногу. Побратими, які в той момент були поруч, намагались допомогти Березі, його навіть встигли вивезти в так звану «жовту зону». Але ворожа куля розірвала Миколі артерію в ділянці паху, від чого боєць втратив багато крові та помер ще до того, як по нього приїхав реанімобіль.
2014 року Миколу «Березу» Березового за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Відчайдушний патріот та справжній побратим поклав своє життя за рідний Донбас, аби всі ми могли продовжувати боротьбу за цілісність наших земель. І ми не маємо права пробачити російським терористам жодної краплини крові, яку українські оборонці пролили в цій війні.
На жаль, рідне місто Миколи досі окуповане, тож герою не встановлюють на Батьківщині пам’ятники та не називають на його честь вулиць, але кожен з нас пам’ятає і зробить все за для того, щоб звільнити рідні землі Миколи та сотень інших українських солдатів, які поклали своє життя у боротьбі за ці землі.