Щирий, усміхнений і небагатослівний – таким пам’ятають азовці Кутуза, справжнього воїна, що віддав життя за Батьківщину. Він відчайдушно відстоював правду, до нього йшли по пораду.
Чотири роки тому 28-річний одесит Олександр Кутузакій, позивний – «Кутуз», пішов у свій останній бій разом із земляком Акелою. Разом вони й не повернулися… Кутуз загинув поблизу Широкиного, відбиваючи атаку ворога.
На похороні вся Одеса, стоячи на колінах, оплакувала героя, справжнього сина України.
На прохання матері Олександра ховали азовця у відкритій труні, аби всі бачили садистську суть терористів, які понівечили мужнього воїна.
«Його обличчя – це обличчя України. Сьогодні таке лице в усіх нас», – написав про бійця одеський журналіст Богдан Осінський.
В Одесі на честь загиблого вояка перейменували вулицю Ленінградську на Олександра Кутузакія. А на фасаді школи, де навчався Кутуз, встановили меморіальну дошку полеглому бійцю.
Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі азовець нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Пам’ятаємо!
Помстимося!
