момент публікації: 26 квітня 2019 року
Вся логіка дій РФ за останні кілька років дає змогу чітко зрозуміти її геополітичну мету у найближчому десятилітті. Це перемога над силами НАТО у локальній війні і закріплення таким чином зміни світового балансу сил. Розуміючи власну відсталість у повітряному і військово-морському компонентах, РФ планує розв’язувати суходільний конфлікт, де росіяни можуть мати принаймні перевагу у людях і кількості техніки. Немає сумнівів, що в ГенШтабі РФ наразі опрацьовують ймовірнісний сценарій ракетного удару по третіх країнах в якості демонстрації сили. Таким чином, ракети середньої і малої дальності (РСМД) є одним з пріоритетних питань порядку денного у російських геополітичних проектах.
Концепція застосування РСМД не нова. Вона почала розроблятися з часів Карибської кризи 1962 р., коли була відкинута стратегія глобальної ядерної війни і на зміну їй почалося розпрацювання сценарію обмеженої ядерної війни. Але у 1987 р., між СРСР і США був укладений договір про РСМД, згідно якого було передбачено знищення всіх установок і ракет наземного базування з радіусом дії 500-5500 км та інспекції для стеження за цією процедурою. Розробка нових видів зазначених озброєнь не заборонялася у разі інформування про це іншої сторони. Це стало одним з ключових подій, що позначили згортання епохи Холодної війни.
У 2007 р., в унісон Мюнхенській промові Путіна про кінець епохи однополярного світу, РФ призупинила свою участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі, які накладали на неї обмеження у розташування в Європейській частині країни 5 категорій звичайних озброєнь (танки, бойові броньовані машини, артсистеми калібру понад 100 мм, бойові літаки та ударні вертольоти). У 2009 р. росіяни повністю вийшли з цього договору.
З 2012 р. США почали фіксувати порушення РФ умов договору про РСМД. У 2017 р. американці включили до санкційного списку 2 оборонні підприємства РФ – «Новатор» та «Титан-Баррикады», адже було виявлено, що на цих підприємствах відбуваються розробки в порушення договору. РФ були висунуті офіційні претензії. Мова йде про 9М729 (SSC-X-8, SSC-8). Це крилата ракета великої дальності, виконана за нормальною аеродинамічною схемою з крилами, складеними в фюзеляж ракети в транспортному положенні. Ракета оснащується стартовим РДТП, який відстрілюється після старту. Ймовірно ракета буде використана в новій модернізації “Іскандер-М” зі значно покращеними характеристиками.
| ХАРАКТЕРИСТИКИ | |
| Діаметр | 533 мм |
| Радіус дії | 500-5500 км |
| Маса БЧ | 500 кг |
| Тип БЧ | звичайна або ядерна |
Вперше випробування 9М729 було зафіксоване під час стратегічних навчань “Захід-2017”. Про це мало відомо, але ці навчання проводилися не тільки в Білорусі. Обмежений формат навчань проводився також у Придністров’ї і на Донбасі, але офіційна Москва цього звісно не підтверджує. Цікаво відмітити, що паралельно з військовими навчаннями відбувалися глобальне тестування роботи структур російського Міністерства з Надзвичайних Ситуацій на території самої РФ. Вочевидь, відпрацьовувалися дії під час очікуваної синхронної ракетної відповіді противника.
Наразі практично всі ракети російського виробництва здатні нести як ядерне, так і конвенційне озброєння. Таким чином, ймовірні противники РФ, навіть за наявності інформації про розташування російських ракет, не мають жодної певності, чим вони споряджені. І ця невизначеність додає додаткового напруження міжнародним відносинам.
Російську реакцію на звинувачення у порушенні умов договору про РСМД важко назвати адекватною. Для власного населення в РФ була розпочата інформаційна кампанія, метою якою було формування громадської думки про необхідність розриву договору про РСМД, але через порушення його не Москвою, а Вашингтоном. В російських ЗМІ (вперше в “РІА-новости”) стверджувалося, що розташовані у Східній Європі американські шахтні установки начебто здатні нести ракети “Томагавк”, що і є власне порушенням Договору. Але ця інформація не відповідає дійсності. Принаймні жодних достовірних підтверджень цього факту до сих пір ніким не наведено. Паралельно РФ розповсюджувала через власні ЗМІ очевидно популістичну інформацію про те, що росіяни розглядають можливість передачі ракетних технологій країнам, які не пов’язані договором РСМД і є відверто недружніми США.
Внаслідок цього 1 лютого 2019 р. президент США Д.Трамп оголосив про початок 6-місячного періоду виходу США з договору про РСМД через порушення його умов росіянами. А вже наступного дня у відповідь на це В.Путін оголосив про намір призупинити свою участь у Договорі. Таким чином, на сьогодні ані США, ані РФ вже не обмежують себе у РСМД.
Що це має означати для України? Думаю, найбільш ілюстративною відповіддю є численні публікації російськими експертами ймовірнісних сценаріїв дій у разі виробництва Україною РСМД. Отже, такий сценарій в Москві не виключається, а відповідно розглядається росіянами як реальна загроза. В умовах, коли в Україні знищено практично повністю військову авіацію і не виробляється власних артсистем, РСМД дійсно здатні стати для час чи не єдиною потужною оборонною альтернативою. Більшінсть експертів навіть вважають, що для України власні РСМД є більш реалістичним сценарієм, ніж вступ до НАТО.
Договір про РСМД ніколи не накладав на Україну жодних обмежень. Україна не була стороною цього договору. Він був укладений як 2-сторонній між СРСР і США. У 1995 р. було укладено україно-американський договір про правонаступництво Києва у ряді радянських міжнародних договорів, але і в цьому переліку не йшлося про РСМД. Жодного ж окремого договору про РСМД Україна так і не укладала. Київ брав на себе обмеження в цій сфері іншими договорами, але цими обмеженнями є лише:
1. Нерозповсюдженням ядерної зброї;
2. Заборона продажу ракетного озброєння нестабільним режимам і режимам, що ведуть воєнні дії;
3. Сприяння роботі інспекційних груп США в рамках договору про РСМД.
Отже, Україна цілком може виробляти власні РСМД, хоча до сих пір не реалізувала це своє право. Фактична денонсація Будапештського меморандуму, вихід США і РФ з договору про РСМД просто спонукає нас до розробки нової військової доктрини, що включала б у себе і власну потужну ракетну програму. Таку програму мають провідні військові потуги світу (Китай, Іран, Пакистан, Індія, Ізраїль тощо). Україні в умовах, що склалися, варто реалізувати наступний алгоритм:
1) заявити про своє право на власну неядерну ракетну програму;
2) оголосити намір про творення власної системи РСМД;
3) вимагати ПДЧ, поставок озброєнь, сприяння визволенню територій, посилення санкцій проти РФ тощо.
Одеський Центр з питань нерозповсюдження вже спрямовував офіційний запит до МЗС України щодо позиції по фактичному краху договору про РСМД. Офіційна відповідь МЗС стверджувала, що наразі позиції офіційного Києва навіть не випрацьовується. Найімовірніше розробкою позиції ніхто займатися просто не буде, адже наше зовнішньополітичне відомство бездумно прямує у фарватері вказаному США, без розуміння власних національних інтересів. МЗС взагалі не планує прогнозування власних сценаріїв і розробки власних стратегій. Такий недалекоглядний підхід вже призвів нашу країну до цілковитої беззахисності у 2014-му. Тоді країну просто дивом врятували добровольці і волонтери. У світі, де готуються активно застосовувати РСМД, прості громадяни тільки лиш на патріотичному пориві врятувати країну більше не зможуть…
За матеріалами конференції «Денонсація Договору РСМД та її наслідки для України і міжнародної безпеки», м. Київ, 05 березня 2019 р.