Про нього ще дуже важко згадувати рідним і побратимам. Минув рік з дня загибелі друга Баррета, але в пам’яті тих, хто його знав, він досі живий. Друзі зі смутком в очах та тугою в серці ніби відганяють від себе думку про його смерть.
Юрій Луговський, позивний «Баррет», загинув 9 березня 2018 року під час снайперської дуелі з ворожим бойовиком поблизу села Водяне на Донеччині. Йому було лише 23.
Боєць «Азову» родом з Червонограда Львівської області, був активним учасником Революції Гідності, а з початком бойових дій на Сході України не роздумуючи пішов добровольцем захищати свою Батьківщину. Спочатку воював у складі батальйону «Донбас», з яким пройшов найзапекліші бої в Іловайську, а у лютому 2015 року Баррет вступив до лав полку «Азов».
Його цінувало командування та поважали побратими, про нього ходили легенди серед своїх та навіть у прокремлівських ЗМІ ім’я воїна згадували з острахом. У квітні 2015 року в Широкиному куля, випущена українським снайпером Барретом, влучила у російського найманця «ДНР» просто в ефірі перед телекамерою каналу «Рен ТВ».
Юрій Луговський був одним із кращих розвідників полку – командиром групи, на якого рівнялися азовці. Постійно виходив зі своїми бійцями у «сіру зону»: мінував, вистежував, сидів цілими днями в «льожках», спостерігав та влучно ліквідовував ворога. Він місяцями поспіль міг працювати на передовій, зухвало знищуючи десятки окупантів і завжди повертався з бойовими трофеями додому, згадують побратими Баррета. Це був справжній воїн, хоробрий, ініціативний, впевнений у собі та своїх діях боєць.
Баррет для азовців був другом і братом та залишиться одним з тих героїв, які віддали своє життя за Україну.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
