Увечері 15 березня азовці віддали останню шану полеглому побратиму Упрямому. Новина про те, що він помер в лікарні, не приходячи до тями після поранення, вразила до глибини душі всіх, хто знав Марка Гудзовського. Адже його позитив та усмішка не раз надихали оточуючих, саме таким – завжди усміхненим та веселим – він залишиться у наших серцях.
Друг Упрямий протягом чотирьох днів боровся зі смертю, виправдовуючи свій позивний, але, на жаль, поранення, завдане ворожим найманцем, виявилося занадто важким.
Сьогодні для прощання з Марком на базу полку АЗОВ в Урзуф прибув весь особовий склад підрозділу. При світлі факелів у рядах азовців стояла скорботна безмовність. Важко проводжати в останню дорогу молодого хлопця, товариша по зброї, який ще кілька днів тому сміявся, жартував, воював проти загарбника і планував своє життя після закінчення війни… Перед строєм взяв слово командир 3-ї роти 1-го батальйону друг Раз-Два: «Упрямий прийшов захищати Україну, щойно йому виповнилось 18 років. Він був людиною, яку в цивільному житті можна було назвати найкращим другом, а в окопах на передовій – найкращим воїном. Загинув Упрямий від кулі ворожого снайпера. Це дуже велика втрата як для підрозділу, так і для всієї України. Я сподіваюсь, що кожен з тих, хто зараз тут, при можливості помститись за Упрямого та інших наших полеглих братів обов’язково скористається нею і не промахнеться».
Командир полку АЗОВ друг Редіс звернувся до присутніх зі словами: «Коли Упрямий потрапив на війну, йому було лише вісімнадцять. Не дивлячись на юний вік в бою проявляв себе як хоробрий, мужній воїн, завжди без вагань виконував свій військовий обов’язок. Він обрав шлях націоналіста і віддав своє життя за рідну землю». Наш побратим Упрямий став прикладом того, як у дуже молодому віці можна покинути все і піти захищати Батьківщину. Не маємо права забути те, що триває війна, і найдостойніші гинуть за нашу свободу.
Ми продовжимо боротьбу і помстимося за тебе, друже Упрямий!