Олександр Кутузакій, для побратимів – просто Кутуз, був і залишається у згадках щирим, відчайдушним хлопцем. Він був із тих, хто постійно відстоював правду та допомагав порадами.
Кутуз був веселим хлопцем, зі своїми моральними якостями. Як людина – небагатослівний, більше слухав та спостерігав. Чиста та щира особистість, яка лише своїми зовнішніми рисами викликала прихильність. Був з кола спілкування побратима Акели. У цих двох азовців-одеситів було багато спільного. Загинули вони теж разом…
Олександр від самого початку війни вірив у нашу перемогу. На превеликий жаль, 15 лютого 2015 року життя цього мужнього воїна обірвала ворожа міна під час боїв у Широкиному.
«Його обличчя – це обличчя України», – такі слова лунали у багатьох ЗМІ у день прощання з Кутузом. На прохання матері азовця ховали у відкритій труні, аби люди бачили, що відбувається на Сході та як знущаються над українськими бійцями «кадирівці». Смерть Кутуза та знущання над бездиханним тілом – це ще одна величезна помилка ницого ворога, який лишиться сотень своїх солдатів за кожного нашого полеглого воїна.
ПАМ’ЯТАЄМО!
ПОМСТИМОСЯ!
