Черненко Роман із позивним «Бенч» прийшов в «Азов» восени 2014 року. Він був життєрадісним хлопцем та мужнім воїном, якого поважали друзі в цивільному житті та до думки якого прислухались побратими в підрозділі. Родом друг Бенч був із Дніпра. Любив рідне місто та активно вболівав за футбольний клуб «Дніпро». На момент загибелі хлопцю було лише 19 років…
Побратими пригадують Романа як людину, в надійності якої можна було навіть не сумніватись. Він завжди одним з перших приходив на допомогу у скрутній ситуації.
Роман «Бенч» Черненко загинув 14 лютого – це був один із тих днів, коли бої на Маріупольському напрямку були найзапекліші, тривала Павлопіль-Широкинська операція. Разом із побратимами з АГС боєць накрив багато сепарських позицій. Під час обстрілу проросійських бойовиків поруч з опорним пунктом, де він перебував, розірвався артилерійський снаряд. В азовця було важке поранення в ногу, на якому спершу зосередили увагу лікарі. Але виявилось, що були й інші ураження під бронежилетом. Осколки пробили броню і увійшли в тіло Романа. Були ушкоджені життєво важливі органи, зокрема й легені. На жаль, поранення виявились смертельними для друга Бенча.
Через два тижні після смерті Романа Черненка вшанували футболісти його улюбленого клубу. Вони вийшли на матч проти луцької «Волині» у футболках, на яких було фото Бенча та підпис «Герої не вмирають».
У вересні 2016 року на фасаді Дніпропетровського залізничного професійного ліцею, де навчався друг Бенч, відкрили меморіальну дошку, на якій хлопець зображений таким, яким його запам’ятали побратими – спокійним, врівноваженим та зі зброєю в руках. Крім того, в рідному місті азовця був відкритий музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО», де в залі пам’яті представлений меморіальний комплекс особистих речей друга Бенча.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Роман Черненко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
