11 лютого 2015 року осколки ворожої міни забрали життя 25-річного бійця «Азову» Дмитра Коряка на псевдо Брат.
Дмитро був родом із Миргорода, що на Полтавщині. Протягом 1996-2006 років навчався у місцевій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 5. 2011 року закінчив електромеханічний факультет ПНТУ ім. Юрія Кондратюка за спеціальністю «технологія машинобудування». Ще навчаючись в університеті, Дмитро почав працювати на будівництві. Його життя, як і життя багатьох молодих пасіонарних патріотів, змінили події на Майдані, в яких Брат брав активну участь, перебуваючи у самому пеклі протистояння. З березня 2014 року хлопець очолював Полтавську Самооборону Майдану, а в серпні став до лав батальйону «Азов». Дмитро завжди палко відстоював свої переконання, завжди був попереду. Ніщо не могло зламати його непохитну віру у власні ідеали.
За декілька днів до загибелі Брат дав своє останнє інтерв’ю проекту «Babylon’13». На відео він саме такий, яким його запам’ятали рідні та друзі, – впевнений, спокійний, мудрий, розсудливий.
«Я просто воюю за свою країну. Якщо я зараз не буду боронити її у Маріуполі, то скоро все буде у Полтаві та Києві. Війну не виграти, якщо кожен буде триматись за свою стріху… Це шанс якщо не для мене, то для моїх дітей – жити у дійсно незалежній державі, жити вільно. Те, що ми зараз маємо, ‒ це результат занепаду культури та освіти. Якби мешканці Донбасу навчалися у проукраїнських традиціях, вони б не вірили тим пустим міфам, якими зараз забиті їхні голови. А росіянам краще розбиратися зі своїми «дураками та дорогами» і до нас не лізти. Найстрашніше те, що у них є люди, які підтримують терористів. Якщо вони у цьому дусі виховають своїх дітей, то вже моїм дітям доведеться з ними воювати».
Дмитро «Брат» Коряк загинув 11 лютого 2015 року під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції, коли ворожа міна впала неподалік від нього. Боєць помер зі зброєю в руках, а палець його перебував на спусковому гачку до останнього в готовності цілити у ворога.
Іменем Дмитра Коряка названо вулицю у Полтаві. Також він посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Пам’ятаємо! Помстимося!
