«Війну не виграти, якщо кожен буде триматись за свою стріху». Пам’яті Брата

«Війну не виграти, якщо кожен буде триматись за свою стріху». Пам’яті Брата

11 Лютого, 2020
Брат Дмитро Коряк

11 лютого 2015 року осколки ворожої міни забрали життя 25-річного бійця «Азову» Дмитра Коряка на псевдо Брат.

Дмитро був родом із Миргорода, що на Полтавщині. Протягом 1996-2006 років навчався у місцевій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 5. 2011 року закінчив електромеханічний факультет ПНТУ ім. Юрія Кондратюка за спеціальністю «технологія машинобудування». Ще навчаючись в університеті, Дмитро почав працювати на будівництві. Його життя, як і життя багатьох молодих пасіонарних патріотів, змінили події на Майдані, в яких Брат брав активну участь, перебуваючи у самому пеклі протистояння. З березня 2014 року хлопець очолював Полтавську Самооборону Майдану, а в серпні став до лав батальйону «Азов». Дмитро завжди палко відстоював свої переконання, завжди був попереду. Ніщо не могло зламати його непохитну віру у власні ідеали.

За декілька днів до загибелі Брат дав своє останнє інтерв’ю проекту «Babylon’13». На відео він саме такий, яким його запам’ятали рідні та друзі, – впевнений, спокійний, мудрий, розсудливий.

«Я просто воюю за свою країну. Якщо я зараз не буду боронити її у Маріуполі, то скоро все буде у Полтаві та Києві. Війну не виграти, якщо кожен буде триматись за свою стріху… Це шанс якщо не для мене, то для моїх дітей – жити у дійсно незалежній державі, жити вільно. Те, що ми зараз маємо, ‒ це результат занепаду культури та освіти. Якби мешканці Донбасу навчалися у проукраїнських традиціях, вони б не вірили тим пустим міфам, якими зараз забиті їхні голови. А росіянам краще розбиратися зі своїми «дураками та дорогами» і до нас не лізти. Найстрашніше те, що у них є люди, які підтримують терористів. Якщо вони у цьому дусі виховають своїх дітей, то вже моїм дітям доведеться з ними воювати». 

Дмитро «Брат» Коряк загинув 11 лютого 2015 року під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції, коли ворожа міна впала неподалік від нього. Боєць помер зі зброєю в руках, а палець його перебував на спусковому гачку до останнього в готовності цілити у ворога.

Іменем Дмитра Коряка названо вулицю у Полтаві. Також він посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Пам’ятаємо! Помстимося!


Творімо історію разом!

Підписуйтесь на розсилку «Азову»: ділимось важливими новинами, розповідаємо, як долучитися, показуємо, як та чим живе бригада.