Палке серце, широка усмішка, юнацька щирість. Саме таким назавжди закарбується у нашій пам’яті боєць другої сотні полку «Азов» Ігор Гольченко на псевдо «Ернест», який поліг в бою з ворогом у Широкиному рівно шість років тому. Він щиро жадав стати на захист своєї Батьківщини та загинув смертю хороброго героя, прикривши собою побратима. Йому було лише 18 років.
Ігор «Ернест» Гольченко народився у Сумах 16 жовтня 1996 року. Тут хлопець закінчив 9 класів школи № 22 та вступив до Сумського будівельного коледжу, але за кілька років переїхав жити до Криму, де навчався в одній зі шкіл Сімферополя. Після окупації Криму Росією, у березні 2014-го, повернувся до рідних Сум, де закінчив навчання у школі. Вступати до вишу Ігор не став, адже вирішив для себе, що стане захисником України.
Юнак брав активну участь в русі ультрас ФК «Суми». Він розмовляв російською мовою та не носив вишиванок. Але його любов до Батьківщини проявилася по-іншому. Дочекавшись свого 18-річчя, Ігор вже наступного дня був на тренувальній базі «Азову». До цього протягом тривалого часу хлопець намагався потрапити в полк, аби стати на захист рідної землі, але йому не дозволяв вік. Ігор взяв собі псевдо «Ернест» на честь одного зі своїх улюблених письменників Ернеста Хемінгуея.
Під час навчання хлопець швидко опановував військову науку, прагнув стати зразковим бійцем та скоріше поїхати на фронт. Командир Військової школи імені полковника Євгена Коновальця друг Кірт, що командував тоді 2-ю ротою, згадує:
«Поповнення з «Атеку», у якому був Ернест, прийшло до нас незадовго до початку Широкинської операції. Я все хотів познайомитись з новоприбулими, зібрати їх і поспілкуватися як командир з підлеглими. Але це був період після обстрілу «Східного», вже планувалась операція, ми майже кожну ніч, міняючись, виходили у розвідку у напрямку Широкиного, Павлополя, Водяного, тому я лише кількома словами перекинувся з ними під час ранкової зарядки. Я знав від побратимів Ернеста, що він ще в 17 років намагався потрапити в підрозділ, і щойно йому виповнилося 18, того ж дня поїхав у мобілізаційний центр. Незважаючи на свій невисокий зріст та юний вік, Ернест став кулеметником. А це досить важка справа – це головний калібр піхотного взводу, це зброя прикриття».
Під час Павлопіль-Широкинської операції саме Ернест зі своїм ПКМ прикривав наступ на Саханський блокпост. Відбувалась одна контратака за іншою, і зі слів командира та побратимів, друг Ернест показував себе дуже стійко і холоднокровно, противник зазнав значних втрат.
Цей маленький хлопець зробив великий внесок у те, що ми зупинили ворога. Сотня потім отримає ім’я «Залізної» за те, що стояла та відбила всі контратаки. Вона стала залізною завдяки таким залізним хлопцям, як Ернест. Треба розуміти, що юнаки, які ідуть на захист своєї країни, вже усвідомлюють, що вони справжні чоловіки, в той час, коли більшість шукає виправдання, чому вони не на війні. Ернест знав, що треба захищати Батьківщину, відчував це своєю сутністю і віддав за неї життя», – наголошує друг Кірт.
В один з найзапекліших днів боїв у Широкиному 14 лютого 2015 року Ернест зробив свій останній героїчний вчинок. Під час руху автомобіль з боєкомплектом, у якому перебували бійці «Азову», обстріляли бойовики. Сторона, на якій сидів Ернест, була пробита ворожими кулями, як решето. Юнак врятував побратима, прикривши його своїм тілом.
Поховали Ігоря Гольченка 18 лютого на Центральному цвинтарі міста Суми, на Алеї поховань Почесних громадян. У хлопця залишились мати Світлана та молодший брат Микита.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ернест посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — Перемогли». У рідному місті Ігорю надане звання «Почесний громадянин міста Суми», на фасаді будівлі школи № 22, у якій навчався хлопець, відкрито меморіальну дошку на честь воїна, а самому закладу присвоєно ім’я Ігоря Гольченка.
У жовтні 2016 року в Сумах пройшов Всеукраїнський турнір з мініфутболу імені Ігоря Гольченка. А згодом у Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені 10 героїв, серед яких є й обличчя Ернеста.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
