Він діяв сміливо, мужньо та рішуче: у своєму останньому бою Чемпіон завдав значних втрат противнику, знищивши більше 15 бойовиків. Воїн «Азову» якраз здійснював маневр з прикриття української піхоти, коли по бронемашині «Спартан» вистрілив ворожий танк.
Володимир Радіонов на псевдо «Чемпіон» народився в Луганську. Патріотичний світогляд був привитий йому з самого дитинства. Після школи Чемпіон вступив в аграрний університет та захопився футболом, приєднався до фанатського руху ультрас луганської «Зорі». Після навчання Володимир працював у бібліотеці, що трохи ламає уявлення про бійців і фанатів. Чемпіона взагалі друзі згадують як людину високої культури та розуму. Разом з іншими фанатами Вова мандрував Україною на виїзні матчі та завжди дивувався: «І чому люди їдуть за кордон? У нас же така красива країна!».
Ці слова підтверджує і його мати Людмила Анатоліївна: «Із самих дитячих років він знав, що його Батьківщина – Україна. У дитячому садку завжди хвилювався, де знайти вишиванку на свято. Ми возили його до бабусі, яка жила в Приколотному під Харковом, вона вишивала йому сорочки».
Коли розпочалися події на Майдані в Києві, Володимир рвався туди, але батьки його відмовили. Сидіти склавши руки він не збирався, тому брав участь у луганському майдані, патрулював вулиці. Тоді ніхто не міг подумати, що зовсім скоро рідний йому Луганськ окупують російсько-терористичні сили. Та війна вже була на порозі. Згодом стало зрозуміло, що залишатися в місті проукраїнським активістам небезпечно. Чемпіон сказав рідним, що їде працювати в Київ, але вирушив до Маріуполя, щоб разом з друзями долучитися до «Азову». Мати Вови раділа, що він «у безпеці», бо Луганськ вже почали накривати артилерією.
В «Азові» чоловік дуже швидко виріс зі звичайного солдата до командира автовзводу та заступника командира роти з техніки. Чемпіон був людиною, яка жила улюбленою справою. У водіїв із ним постійно були спільні теми – і поговорити, і порадитись. Він дуже любив свою техніку, особливо йому подобався «Спартан». У ньому Чемпіон і загинув.
«Чемпіон був людиною дуже високої культури та гідності, – пригадують побратими. – Був людиною слова та завжди приходив на допомогу у скрутному становищі». Коли полк «Азов» починав підготовку до Павлопіль-Широкинського наступу, Чемпіон визвався керувати бронемашиною «Спартан», на якій здійснив понад 10 небезпечних виходів: прикривав контратаку, підвозив набої та їжу і вдень, і вночі, під обстрілами вивозив поранених.
14 лютого 2015 року ворог здійснив контратаку і в густому тумані зумів завести в Широкине танки та інше важке озброєння. Чемпіон з побратимами на повній швидкості влетів в оточене Широкине. Противник прорвав першу лінію оборони, а ворожі танки були вже в селі.
«Ми розуміли, що становище скрутне, – розповідає Кірт, тодішній командир другої сотні. – Чемпіон та Боб отримали завдання евакуювати хлопців з першої лінії оборони, по якій вже сильно гатив ворог. Під час евакуації «Спартан» з бійцями «Азову» був знищений ворожим танком».
Азовці думали, що загинули і Чемпіон, і Боб. Але вибуховою хвилею Боба викинуло через люк бронемашини, а Вова помер на місці. Чемпіон не покинув машину, знаючи про небезпеку, і до останнього подиху прикривав побратимів.
Про смерть єдиного сина Людмилі Анатоліївні 15 лютого повідомив один з товаришів Володимира на ім’я Олександр, коли вона була ще в Луганську. Мама до останнього не знала, що син таки пішов воювати.
«У нас перед цим закінчилось перемир’я, і почалася стрілянина. Боже мій, все над нами літає, ми знову в ями спускалися. І тут приходить Саша і каже: «Тітка Люда, Вова загинув». Я спочатку думала, що щось трапилося у Києві. Може, працював на СТО і чимось придавило, ну щось пов’язане з машинами. А він як сказав, що Вова воював, у мене всередині все обірвалося», – згадує Людмила.
Поховали Чемпіона у селі Приколотне Харківської області, саме там, де він зростав, де бабуся вишивала йому сорочки.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У серпні 2018 року в Харкові відкрили Перший націоналістичний хаб, в якому спортивний зал присвятили загиблому бійцеві Володимиру «Чемпіону» Радіонову. Куточок пам’яті Володимира Радіонова є і в музеї Приколотнянської середньої школи.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
