Сокіл мовчить. Його мовчання зберігає памʼять про побратимів, підступно убитих в Оленівці. Про злочин, який росія хотіла приховати. Про біль, який не стане меншим.
Сокіл спостерігає. Він бачить, як росія вкотре показала свою справжню сутність. Він став свідком жахливої ночі, яку ми не забудемо ніколи.
Сокіл нагадує: за всі скоєні злодіяння приходить неминуча помста. Окупанти платитимуть за свої дії, доки не відчують свою кару сповна.