Бабусі мріють, аби онуки були поруч із ними, час від часу допомагали по господарству та частіше приїздили у гості.
Коли ж онуки беруть на себе відповідальність за долю країни, бабусі мудро зберігають спокій, бо знають, що так хлопцям буде набагато легше.
А ще вони щотижня надсилають баночку варення, домашню випічку і яблука з рідного саду з коротким підписом: «Люблю тебе, рідненький».
Проста турбота, яка говорить більше ніж слова.
azov.org.ua