Друг «Сеня»: від роботи на будівництві – до командира вузла звʼязку

Коли почалася повномасштабна війна, ми були на обʼєкті в Павлограді. Зрозуміли, що треба збиратися, поїхали в Запоріжжя. Перші дні витратив на закупи продуктів для мами та дружини з дитиною.

Після цього почав ходити військкоматами, які, до речі, не працювали. Були дві невдалі спроби, але вже 3 березня нас відправили у 23-тю окрему бригаду охорони громадського порядку. Ми охороняли блокпости, Запорізьку ГЕС.

14 квітня до нас прийшли рекрутери з «Азову». Провели нам годинну лекцію — було дуже цікаво, ці історії мене зачепили. Запропонували піти на деблокаду Маріуполя, тоді в Запоріжжі формувався батальйон. Нас погодилося 8 осіб. Вже через день опинилися в частині формування ОЗСП «Азов».

Я прийшов як молодший сержант. Мені одразу запропонували стати командиром відділення — погодився та потрапив у 3-тю роту 2-го батальйону.

Пройшли півтора місяця підготовки, після чого нас зібрали, шукали людей з технічною підготовкою, які могли б займатися звʼязком. Ми з другом «Тестером» погодилися.

Нам показали кімнату, сказали, що тут будемо ми, звʼязківці. Ми запитали: що таке звʼязок? Нам просто показали коробку, в якій лежали різні рації Motorola. Це я вже зараз розумію, що їх неможливо було зʼєднати між собою. Але нас почали вчити, ми шукали літературу, розбиралися.

Наступного дня ми зашили радіостанції та вже на 30-40% були готові до виїзду.

Перші антени робив за схемами, які знайшов. Довго думав, як їх краще реалізувати, та дійшов до прекрасного рішення — ми вирізали мідні трубки з кондиціонерів, які знаходили в зруйнованих будинках.

Збирали ці антени в підвалах, все працювало. Коли купили перший аналізатор — доналаштовували антени, почали усвідомлювати, що взагалі незрозуміло, як вони до цього працювали. Але нічого страшного, налаштували, звʼязок взагалі став ідеальним.

Були такі задачі, що ми вночі прокрадалися через посадки ближче до нашої піхоти та ставили камери на 20-метрових щоглах, щоб хлопці могли вчасно побачити рух ворожої техніки, постріли артилерії.

Коли заїхали в Серебрянський ліс, то побачив, що таке бригада. Ми всім бригадним підрозділам робили звʼязок, брали активну участь. Тоді вже почали знайомитись з релейними станціями — навчилися передавати інтернет на великі відстані.

На Торецькому напрямку ми вже серйозно розвинулись. Тут був і інтернет, і LTE — зараз бригада має дві такі станції, ми їх повністю забезпечуємо. Це як альтернатива Starlink, хлопці користуються, дуже задоволені. Релейні станції здатні передавати інтернет на 120 км у довжину.

Якщо раніше на командному пункті батальйону інтернет був 20 мбіт/с, то зараз це 1 гбіт/с завдяки релейним станціям.

Я часто працював електриком на будівництві: ми перші заходили на обʼєкт, останніми виходили, нашу роботу ніхто не бачив — мені це дуже нагадує звʼязківців. Вважаю нас достойною та важливою ланкою в роботі бригади.

У нас служать шикарні хлопці. Вони за 3-4 місяці стають повноцінними бійцями. За наказами висуваються ремонтувати обладнання. Була задача полагодити звʼязок на вишці 150 м у Костянтинівці — бігали навколо тієї труби від FPV, але вилізли й все зробили.

У нас одна з найсильніших систем ретрансляторів, дуже протяжна. Багато інших бригад звертаються до нас за допомогою, ділимось з ними досвідом

Дуже активно розвиваємо дистанційну роботу, щоб зберегти життя звʼязківцям. Ми першими почали користуватися віддаленим моніторингом, живленням, щоб мінімізувати поїздки та зайвий раз не ризикувати хлопцями.

Зараз наш найактивніший напрямок — кіберзахист. Ми ще у 2022 році почали розвертати власну IP-телефонію зі своїми серверами, одними з перших, зараз рухаємось в сторону повної автономії.

Ми прагнемо розгорнути інфраструктуру доступу до мережі інтернет для підрозділів бригади, використовуючи сучасні брандмауери, системи моніторингу та аналізу трафіку, а також засоби протидії кіберзагрозам, щоб забезпечити хлопців абсолютно захищеною мережею.