Народився у селі Сілець Шептицького району Львівської області.
Ще з раннього дитинства знав, що дідусь, бабуся та інша рідня боролася за незалежність України у складі УПА.
Несу відповідальність за своє коріння і стараюся бути, як вони. Бабусю та дідуся піймали, відправили у Сибір, дали їм по 25 років. Вони відбули 10 років, після цього їх направили в поселення, там вже народився мій батько.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
Після закінчення школи у 2008 році займався власною справою, а саме промисловим альпінізмом.
У 2013 році брав участь у Революції гідності. Був одним із засновників руху автомайдану в Шептицькому, за їхньої ініціативи розпочали ремонт дороги зі Львова на Ковель попри відсутність грошей у бюджеті.
Поїхав волонтером на схід після звільнення Слов’янська у 2014 році. Після повернення додому вирішив, що потрібно йти у військо. На початку серпня я прибув у Київ. Тоді в «Азові» був мій хороший знайомий. На той час взагалі було важко попасти туди, але мене порекомендували, тож взяли.
Той знайомий сказав: «Зараз їду штурмувати Мар’їнку, а ти бери квиток та їдь у Київ». Я зранку вже був у столиці, телефоную йому, а він: «Ну ми вже Мар’їнку штурмонули, тебе чекають». Так і потрапив у 22 роки в «Азов».
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
Позивний «Пілігрим» взяв через любов до подорожей.
Ходив у Карпати, сплави по Дністру, по Чорному Черемошу. Безліч разів спускався на байдарках по річках свого регіону, займався цим з 2010 року.
Коли приїхав на базу «Азову» в Урзуфі, командир «Бугай» привів нас до Азовського моря та сказав: «Відчуйте силу: це ваше море, за нього ви боретеся». Тоді я вперше в житті покупався в морі.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
Свій шлях в Азові «Пілігрим» починав з охорони бази. Потім перевівся у другу сотню, де був водієм командира роти.
Під час Павлопіль-Широкинської операції мене перевели в інженерно-саперну роту. Ми займалися облаштуванням лінії оборони – зараз мій батальйон робить те саме, але в набагато більших масштабах. Готували позиції, привозили матеріали, накривали бліндажі. Певний досвід я вже тоді отримав. Це був 2015 рік.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
У кінці 2015 року друг «Пілігрим» звільнився зі служби та на два роки повернувся в цивільне життя. За цей час у нього народилася дитина, пробував займатися власною справою.
Планував повертатися в «Азов» у 2016 році. Але оскільки донька дуже маленька була, вирішив проходити службу за місцем проживання. У кінці 2017 року підписав контракт з Нацгвардією, відслужив його до кінця та знов став цивільним у вересні 2020 року.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
До 2022 року працював у спорткомплексі у Шептицькому.
Зустрів повномасштабне вторгнення вдома. Ми організувалися на місці, зібрав п’ятьох ветеранів «Азову», хотіли допомогти місцевій теробороні, але з ними не домовились. Тож у червні приєдналися до в/ч 3057 в Запоріжжі та поїхали займати оборону у Великій Новосілці та Времівці.
До мене на позицію приходив друг «Вог». Ми дуетом пробували знищити ворожий танк. Він стріляв з РПГ, а я з кулемета прикривав його. Таким чином змушували танк відходити.
Я був у піхоті до кінця 2022 року. Потім пішов вчитися на сапера в Золочеві, мене після цього забрав друг «Вій» – нас було 9 осіб, ми почали формувати підрозділ, яким зараз і командую.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
«Пілігрим» спочатку був головним сержантом інженерно-саперної роти. У листопаді 2023 року у званні молодшого лейтенанта став заступником командира по роботі з особовим складом.
У грудні було зафіксовано перше ураження ворожої техніки за нашої участі. Мої сапери встановили протитанкові міни, танк підірвався просто перед нашими позиціями.
Коли нас затвердили як батальйон, ми якраз перейшли на Торецький напрямок. Тоді нас було близько 100 осіб. Треба було формувати кілька рот, окремі взводи. А на початку 2025 року я став начальником штабу.
Нам додали піхотну позицію, яка стала взводним опорним пунктом. За час тримання ВОП вбили близько 40 окупантів. І потім ми були останніми, хто виходив з півдня водосховища на тому напрямку.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
З червня 2025 року у званні старшого лейтенанта обіймав посаду першого заступника командира батальйону, а в лютому 2026 року став комбатом, через місяць отримав звання капітана.
Ми на власному досвіді збудували цей батальйон. Немає нічого ідеального, завжди є над чим працювати. Але вважаю, що в нас дуже дружній колектив.
Ми за три роки зробили потужний інженерний підрозділ у системі НГУ. Ми перші створили батальйон, і вже за нашим зразком робили інші підрозділи у Гвардії наступу. Але завжди є куди рости.
Іван «Пілігрим» Гарасимчук
Капітан, командир батальйону сил підтримки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»
Нагороди:
- Нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»;
- Нагрудний знак НГУ «За доблесну службу»;
- Відзнака Президента України «За оборону України»;
- Відзнака Міністерства оборони України нагрудний знак «Знак пошани».