Друг «Макар»: від водія – до командира автотранспортного батальйону

Прийшов у готель «Козацький», постукав, мені відкрили, сказав, що хочу записатись — так приєднався до «Азову». Пройшов курс молодого бійця, потім жив у «Козацькому», там тренувались щодня.

У грудні приїхали в Урзуф. Там мене розподілили до водіїв. Техніки було мало, вся радянська. Починав на МАЗах, КАМАЗах, потім отримали нові КРАЗи, ББМ типу Spartan та Cougar.

Я їздив на всіх видах техніки, яка була в той час в «Азові». Професійно володію всім колісним, що має бригада — як нашим транспортом, так і закордонним. Це стосується і управління ним, і ремонту, і обслуговування.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів в Ірпені. Там намагався повернутися у військо, але не вдалося. Вивіз родину на Полтавщину, повернувся в Київ з братом, якого не взяли в десантники, знову намагалися долучитись до війська, але теж невдало.

Голова ОТГ, звідки я родом, попросив очолити добровольче формування територіальної громади. Я погодився, повернувся на Полтавщину. Знайшли для добровольців невеличкий полігон, отримали для них зброю. Проводили заняття з холостіння, тактики, стрільби, тактичної медицини.

Перші стрільби були нервові — добре, що всі залишись після них живі й здорові. Прикро, що країна у війні з 2014 року, а так мало людей мали розуміння, як поводитись зі зброєю.

Я займався логістикою, завозили піхоту на позиції у Велику Новосілку. Мої хлопці виконували задачі з медеваків. Почали потихеньку формувати автомобільну роту — так, як вона має бути правильно влаштована. З часом у нас зʼявилися нові вантажівки.

Восени 2022 року на Херсонщині знайшли кинутий ворогом танк Т-62. Також пробували затрофеїти гармату «Гіацинт», але міномет противника завадив – може, вона десь досі біля Антонівського моста стоїть. Але під Ізюмом після деокупації поповнили нашу артилерію — забрали Д-20 та «Рапіру».

Коли зайшли на Лиманський напрямок, мали різні задачі: пиляли ліс, облаштовували піхотні позиції, завозили майно, підвозили БК, евакуйовували техніку. На нас була вся основна логістика бригади.

У Тернах на локації, де наші танкісти затрофеїли ворожий Т-90, хлопці з мого підрозділу дотрофеїли ворожу БМП-3, яка там залишилась стояти після підриву. Від планування до реалізації пройшло менше ніж три дні. Розвідка — рекогностування — підготовка до евакуації — успішна евакуація.

Розробляли тоді усі етапи евакуацій техніки, ділився знаннями із хлопцями та переймав їхній новий набутий досвід.

У батальйоні тоді ми сформували повноцінно першу автомобільну роту — вона займається підвозом БК та майна на позиції. Друга рота — відповідає за переміщення особового складу, майна та техніки по Україні.

Були третя та четверта роти, вони працювали над ремонтом колісної автомобільної техніки та бронетехніки — потім з них створили ремонтно-відновлювальний батальйон.

Коли воювали на Торецькому напрямку, підрозділи логістики і забезпечення виконували задачі разом з розвідкою із зачистки інфільтрованого противника. Добре себе показали, ліквідовували ворога в прямих контактах. Дуже пишаюся кожним бійцем нашого підрозділу, кожним сміливим, вмотивованим, порядним та професійним.

На Добропільському напрямку бійці нашого батальйону, крім основних завдань з логістики та забезпечення, беруть участь у мобільно-вогневих групах та інших видах бойової роботи.

Плануємо створити відділення операторів БПЛА для логістики, вже маємо в цьому невеликий досвід. Зможемо доставляти посилки позиціям, розвідувати логістичні маршрути на наявність ждунів, мінування, щоб транспорт в районі виконання службово-бойових завдань їздив з меншим ризиком для людей.