«Людина-боротьба, яка завжди перемагала». Чотири роки без Амброса

ПАМ'ЯТІ АМБРОСА

Він був сильною людиною, з якої в усьому можна було брати приклад. Він ставив цілі і намагався максимум зробити, аби їх досягти, – таким пам’ятають Амброса його друзі та побратими.

Сергій Амброс народився 16 травня 1990 року в місті Черкаси. Із золотою медаллю закінчив тут гімназію, а згодом будівельний факультет Черкаського державного технологічного університету.

«Він викликав людину на інтелектуальну дуель, у якій любив перемагати. Був дуже начитаний, умів пояснити свою точку зору, дуже легко переконати», – згадує воїна друг Микола.

Хлопець вів активну громадську діяльність у Черкасах: був учасником ініціативної групи «Здравіє», координаційної ради молодіжних організацій «Патріотична ініціатива», футбольного руху «Ультрас Черкаси». Брав участь в організації змагань «Козацькі забави», різних патріотичних акцій, численних етнографічних фестивалів. Активно займався спортом, зокрема бойовим гопаком.

Амброс – активний учасник Революції гідності, а уже у травні 2014 року вступив до лав тоді ще батальйону «Азов». За півроку служби пройшов шлях від солдата до лейтенанта, починаючи з наступальних операцій у Мар’їнці та Іловайську. На завданнях був готовий йти за побратимами до кінця, це була людина-боротьба, говорять про Амброса бійці полку «Азов».

18 лютого 2015 року під час виконання службово-бойового завдання в селі Широкине вогневий розрахунок, до складу якого входив лейтенант Амброс, опинився під безперервним артилерійським та мінометним вогнем противника. Завдяки сміливим та рішучим діям справжнього воїна поставлене завдання було виконане успішно, але в ході бою Сергій отримав важкі осколкові поранення, від яких і помер того ж дня у лікарні Маріуполя.

У вересні 2015 року на козацькій фортеці «Дахнівська Січ» поблизу Черкас під час фестивалю «Повстанець» провели турнір пам’яті Сергія Амброса за правилами ММА 5х5. А за два роки після загибелі Сергія у його рідному міст силами друзів та побратимів азовця відкрили соціальний спортивний зал імені Сергія Амброса, про який він дуже мріяв. Тепер тут виховують молодь, покоління нових переможців.

На фасаді гімназії, де колись навчався Амброс, йому встановили меморіальну дошку, а вулицю Орджонікідзе у Черкасах перейменовали на Сергія Амброса.

За життя у Сергія було багато перемог на полі бою та у спорті, посмертно воїн нагороджений орденами «За мужність» III ступеня, «Народний Герой України» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною.

«Життя – це класна річ, якщо вміти нею користуватися», – часто любив повторювати Амброс.

Пам’ятаємо!
Помстимося!