Саме 14 березня 2014 року перші 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці на Київщині для формування першого добровольчого батальйону. Захоплення Криму «без єдиного пострілу», подальша анексія півострова Росією та підступний напад агресора на Сході України – усе це стало потужним поштовхом для справжніх патріотів.
Тоді, 2014-го, Україна зустрілася із катастрофічною нестачею кваліфікованих людей у армії. Але країну потрібно було захищати від піступного ворога, який прийшов на нашу землю. До військкоматів починали записуватися черги мотивованих чоловіків, які воліли зі зброєю в руках обороняти свою державу.
Добровольців ставало все більше, до їхніх лав щодня приєднувалися ті, що й досі віддано захищають Україну, яких не змусив наказ, а змусила совість. Які пішли воювати не заради грошей, а заради миру.
Вони не мали потрібної військової техніки, зброї та амуніції, але мали віру у перемогу. Ці молоді хлопці та досвідчені мужі були готові віддавати життя задля миру на своїй землі та спокою у своїх родинах.
Згодом майже у кожному обласному центрі України почали з’являтись добровольчі батальйони. І вже за півроку в умовах загострення воєнних дій було створено 44 батальйони тероборони ЗСУ, 32 добробати патрульної міліції, три батальйони особливого призначення Нацгвардії та кілька підрозділів від Добровольчого Українського Корпусу.
Бійці батальйону «Азов» також були серед тих відчайдухів, що стали рушійною силою у боротьбі з агресором. До лав уже полку і сьогодні приходять рішучі патріоти, віддані сини України.
Сьогодні ж країна вшановує мужність і героїзм захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. По всій Україні прості люди низько вклоняються тим, хто досі стоїть на обороні своєї Батьківщини та гідно і добровільно захищає її від ворога.
Бійці ж полку «Азов» зі свого боку обіцяють тримати оборону та захищати Україну від агресора до переможного кінця – поки останній окупант не залишить територію нашої держави.