Category Archives: Архів

Заступник командира АЗОВ та офіцер групи комплектування Азов Святослав Паламар, Юрий Михальчишин

Далекобійний снайперський постріл – особливе воєнне мистецтво. Сучасні снайпери діляться на багато підкатегорій, але саме дальність прицільного і смертельного пострілу вважається одним із важливих критеріїв оцінки майстерності снайпера. У світову воєнну історію увійшли «маестро вогню», досягненнями яких захоплюються та надихаються стрільці з усіх куточків світу. Саме про них сьогодні розповість «Національна оборона».

Із давніх часів собаки допомагають людям у багатьох сферах життя: випасанні худоби, охороні господарів та їхнього майна, пошуках загублених та захованих предметів тощо. Відомо безліч прикладів, коли саме ці чотирилапі були вірними помічниками воїнів під час ведення бойових дій у всьому світі. Відчайдушні тварини без краплі вагань кидались під танки, вишукували вибухонебезпечні предмети та зниклихContinue reading “Службові собаки – спецзасоби чи вірні напарники українських захисників?”

До початку російсько-української війни поняття «парамедик» у нашій країні не було. Однак складні часи стали потужним поштовхом до розвитку всього, що пов’язане з бойовими діями, зокрема й такої важливої їхньої складової, як тактична медицина. 2014 року індивідуальна аптечка у кращому разі мала вигляд підсумка, який містив усе, що вдалося купити чи зібрати, без певної системиContinue reading “Рюкзак парамедика”

З початку російської агресії на Сході країни зародилась низка проектів із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні АТО/ООС. Приблизно одночасно у різних місцях на фронті з’явились і «ПДМШ», і «Госпітальєри», і «Медичний корпус» – всі вони були різного масштабу, розвивалися, трансформувалися. Серед організацій, які на передовій проводять рятувальні операції, важливе місце займаєContinue reading “Ініціатива «ASAP Rescue» – унікальне українське явище фронтової медицини”

Захоплення Криму «без єдиного пострілу» у березні 2014 року породило в суспільстві переконання, що регулярна українська армія непідготовлена, немотивована виконувати свої безпосередні функції та якісно захищати державу. За роки незалежності, до початку війни на Сході, робилося все, щоб знищити оборонний потенціал українського війська. Стосувалось це як техніки, озброєння та іншого оснащення, так і кадрових призначень.Continue reading “Покликання «доброволець». Без наказів захищати Батьківщину”

Відступивши з-під Бердичева, Січові Стрільці упродовж квітня 1919 року вперто обороняли Шепетівку – стратегічний залізничний вузол – від 2-ї Української радянської дивізії, аж поки стратегічне значення цього міста зменшилось.

Вічні адепти “добрих цісарів”, “царів-реформаторів”, “мудрих гетьманів” та іншої азіатчини вкотре налаштувались на хвилю нічогонероблення, самозаспокоєння та рефлексії.

автор: Юрій Михальчишинмомент публікації: 21 березня 2012 року Аксіомою для всіх людей доброї волі є твердження, що нація народжується там, де з її ім’ям на вустах помирають діти зі зброєю в руках і стають ангелами, які захищають тих, хто має жити і бути щасливим. У минулому столітті українцям не бракувало ангелів. Тернистий шлях на ГолгофуContinue reading “Не відступати й не здаватись: 1918 – 1919”

автор: Микола Кравченкомомент публікації: 26 квітня 2019 року Саме так можна охарактеризувати “Доктрину безпеки та миру”, запропоновану “Рухом Опору Капітуляції”. Основними її розробниками були люди імениті і здавалося б достатньо компетентні: Володимир Огризко, Володимир Василенко, Роман Безсмертний, Йосиф Зісельс, Сергій Квіт, Данило Лубківський. Але продукт нажаль вийшов абсолютно порожнім, а в деяких моментах навіть критичноContinue reading “ДОКТРИНА ПОБАЖАНЬ. Добрих і не дуже.”

Notable publicity these days received the appeal of 40 members of the US representatives to recognize the Azov Regiment as a terrorist organization.  The management of the Azov Regiment states that this appeal is nothing more than an information attack on Ukraine, its sovereignty and state security.

ПОСТКОМУНІСТИЧНА ГЕОПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТИЧНІ ПРОВАЛИ Переглядаючи історію всіх конфліктів на пострадянському просторі до 2014 року, важко не помітити, що українські політики ніколи не займали тієї позиції, яка б суперечила  геополітичним інтересам Росії. Конфлікти на Північному Кавказі, Придністров’я, війна в Абхазії в 1992 р. були проігноровані українською владою як такі, що спровокували б тертя з РФ.