15 лютого 2015 року осколок ворожого ВОГ забрав життя вірного сина України, бійця полку «Азов» Антона Грицая з позивним «Сіф».
Антон був родом із Полтави, навчався на історичному факультеті. З самого дитинства хлопець займався спортом, дуже любив читати, згодом долучився до фанатів полтавського футбольного клубу «Ворскла».
Всі, хто знав Сіфа, характеризують його як людину зі світлою енергетикою, завжди усміхнену та бадьору, вірного друга, який був готовий прийти на допомогу у будь-якій ситуації. Антон мав загострене почуття справедливості та завжди відстоював власні життєві цінності. Саме тому, коли почався Майдан, наш побратим зразу ж кинувся у вир подій та постійно перебував у найбільш небезпечних точках протистояння. Пізніше за ініціативи Антона та його друзів-активістів було створено графіті-меморіал, присвячений героям Майдану. «Людина діла, а не трибун» – так говорять про Сіфа і його родичі, і товариші з фанатського руху, і побратими. Він ніколи не розкидався красивими словами, не хвалився добрими справами, а просто робив те, що вважав за потрібне, що диктували йому власні поняття про честь, гідність, справедливість.
З початком російської агресії Антон вирішив допомагати бійцям як волонтер, однак, за словами його близьких, відчував, що мусить сам взяти до рук зброю. Його непокоїло те, що у важкі для рідної країни часи він у тилу. Антон прагнув бути у перших рядах та визволяти українські землі від окупанта, тому згодом приєднався до добровольчого батальйону «Азов». Рідні Сіфа кажуть, що саме на війні він знайшов своє місце, усвідомив своє призначення.
Під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції побратим Сіф перебував у складі 1-ї роти. Азовці так згадують останній запеклий бій Антона: «Він гатив із АК і був схожий на бога війни: чорна борода, суворий погляд, в якому можна було побачити і ненависть до ворогів, і жагу до помсти, і лють». Під час штурму одної з ворожих позицій 15 лютого, у перший день так званого «перемир’я», в Сіфа поцілив осколок ВОГ, який, на жаль, став смертельним.
Друзі Антона з руху ультрас ініціювали встановлення меморіальної дошки імені Антона Грицая на одному з корпусів педагогічного університету. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни бійця нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагородою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).
Пам’ять про побратима Сіфа завжди палатиме у наших серцях.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
