Учасник Революції гідності, волонтер та військовий. Пам’яті азовця Дмитра Астракова на псевдо «В‘єтнам»


28 грудня 2014 року під Маріуполем загинув боєць полку «Азов» Дмитро Астраков на псевдо «В‘єтнам». Того дня ввечері, близько 20:00, диверсійно-розвідувальна група терористів зі східного напрямку обстріляла блокпост під Маріуполем, на якому чергували бійці полку «Азов», серед яких був В’єтнам. Азовці відбили атаку. Під час першого вогневого контакту В‘єтнама було поранено в шию. На жаль, поранення, які отримав хлопець, виявились смертельними, і, не приходячи до тями, юнак помер у лікарні. На момент загибелі йому було всього 20 років.

Дмитро Астраков народився 5 березня 1994 року в Дніпрі. У 2010 році хлопець закінчив Дніпропетровську середню школу №29 та поступив у державний навчальний заклад «Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфічних та інформаційних технологій». Патріотом Дмитро був із дитинства, плекав любов до Батьківщини, рідних та близьких.

В мирному житті хлопець цікавився бойовими мистецтвами, був активним вболівальником футбольного клубу «Дніпро». Попри свій молодий вік, Дмитро всім серцем переймався долею рідної землі та був справжнім патріотом. Близькі та друзі пригадують, що хлопець мав неабияку силу волі та був справжнім бійцем за духом навіть до того, як піти на військову службу. Він долав перешкоди, обстоював свої погляди, ніколи не здавався. Усе своє коротке життя юнак ішов дорогою воїна.

Друг В’єтнам був активним учасником Революції гідності у рідному місті. До військової служби Дмитро займався волонтерством, допомагав різним підрозділам, зокрема і «Азову», завжди проявляв себе як патріот. Говорив, що мріяв служити саме в «Азові». А коли зрозумів, що хоче зробити для держави більше – взяв зброю до рук та став до лав полку у листопаді 2014-го. Коли Дмитро їхав на фронт, він обіцяв рідним: матері, сестрі, бабусі з дідусем – повернутися лише з перемогою і забороняв оплакувати його у разі чого.

Товариші по службі пригадують, що В’єтнам був надзвичайно життєрадісним, активним, відважним, щирим та надійним. Для матері й сестри хлопець був захисником і єдиною опорою. Для друзів і однодумців – відданим побратимом. Дмитро завжди намагався старанно виконати всі поставлені перед ним задачі.

Указом Президента України №436/2015 від 17 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Державну нагороду отримала родина В’єтнама 4 вересня 2015-го в Головному управлінні поліції столичного регіону.

Похований Дмитро «В’єтнам» Астраков у Дніпрі на Ювілейному кладовищі.

Пам’ятаємо!
Помстимося!