10 червня на одному з гарнізонів полку відбулася церемонія вручення стягів «Азову» бійцям, які залишають наші ряди у зв’язку із закінченням строку контракту. Ця подія – радісна та водночас сумна, адже підрозділ став для кожного бійця другою родиною.
Першим перед строєм взяв слово командир «Азову» друг Редіс:
«За 6 років війни ми з вами у нашому братерському підрозділі подолали нелегкий насичений шлях. Тут ви пройшли справжню чоловічу школу життя. Всі спогади про наші спільні перемоги будуть поєднувати нас до останнього подиху. Ми з вами стали одною азовською сім’єю. Тому я бажаю вам швидше адаптуватися до цивільного життя та допомагати нашому підрозділу. Я впевнений в тому, що кожен із вас, як свідомий громадянин, в разі потреби знову вчинить так, як 5-6 років тому, коли на нашу країну напав російський агресор. При загостренні ситуації ви знову візьмете в руки зброю, повернетеся у наш бойовий підрозділ і будете разом із нами захищати Україну-неньку. Я мав за честь служити з вами, тому що я кожного з вас вважаю воїном, на якого можна покластися. І мені дуже приємно, що ці насичені роки життя, коли ми виборювали незалежність нашої України, ви були поруч із нами. Дякую за службу. Для вас завжди двері в «Азов» відчинені».
Також до присутніх звернувся начальник штабу полку друг Бугай. Він висловив упевненість, що роки, проведені в «Азові», вже є або будуть найбільш яскравими на життєвому шляху бійців.
«Той прапор, який вам сьогодні вручить командир, стане нагадуванням про ці легендарні роки, і я хочу, щоб у мирному житті ви завжди пам’ятали про пройдений шлях. Не забувайте, що колишніх азовців не буває. Надалі ваші рішення повинні прийматися з урахуванням того, де, з ким ви були. Азовець – це не тільки форма одягу і назва підрозділу. Це стан душі та волі».
Інші командири запевнили, що підрозділи не забувають своїх бійців, висловили вдячність за те, що ті не відсиділися в стороні у найважчі часи, за службу, за спільні спогади та щиро побажали їм знайти себе у цивільному житті.
Наприкінці шикування друг Редіс окремо відзначив головного сержанта 1-ї роти 1-го батальйону друга Бо, який перебував у лавах підрозділу з літа 2014 року, брав участь у вирішальних боях та ніколи не підводив. За вагомий внесок у розвиток полку «Азов» йому було вручено нагородний іменний ніж.
