Полк «Азов» має багато традицій, яких дотримуються та які шанує кожен боєць підрозділу. Однією з найважливіших та найвидовищніших є традиція вшанування пам’яті загиблих побратимів. Цьогоріч азовці вже вп’яте зібрались біля азовського кургану з мечами, аби згадати кожного з тих, хто пліч-о-пліч з нами обороняв Батьківщину від ворога, але чий земний шлях та чия боротьба обірвались на полі бою.
2019 рік став для азовців роком випробувань, роком перемог та гірких втрат. Вісім місяців наш підрозділ гідно боронив рідну землю на Світлодарській дузі. Наші бійці довели як бійцям інших підрозділів, так і сепаратистам та російським найманцям, що азовці є дійсно одними з найкращих. Вони готові стояти за України до останньої краплі крові. Їхня робота злагоджена та самовіддана. Але як би не хотілось та не мріялось – на війні не буває без втрат. На превеликий жаль, за ці вісім місяців на передовій загинули чотири наші побратими: Максон, Круглий, Біч та Шах. Кожен з них був гідним воїном, загибель яких стала дійсно великою втратою для побратимів та підрозділу.
За традицією, розпочалась містерія із Молитви українського націоналіста, яка луною рознеслась над всією площею. Після прочитання молитви слово взяв командир полку «Азов» друг Редіc:
«Слава Україні! Два дні тому на цьому ж місці я шикував полк і нагороджував особовий склад. Нагородами та відзнаками, які ви заробили кров’ю та потом. На превеликій жаль, чотири бійці, які навіки залишаться в нашому строю, були нагороджені посмертно. Їм випала честь загинути в бою за рідну землю та зробити безцінний внесок в незалежність нашої держави. Нарешті «Азову» випала реальна можливість подивитись ворогу в обличчя і помститись за кожного полеглого побратима. Ми довели, що українська армія може йти вперед. Ми довели, що українська армія здатна перемагати. І наше гасло «Пам’ятаємо! Помстимося!» залишилось для нас не просто словами. Слава Нації!» — зазначив друг Редіс.
Після чинного командира полку до усіх присутніх звернувся засновник та перший командир «Азову» Андрій Білецький:
«Сьогодні ми згадуємо наших братів. Тих, кого немає з нами, хто загинув на цій війні. Ми будемо згадувати їх такими, якими вони були – молодими, сміливими, принциповими, хоробрими. Пересічний обиватель, можливо, скаже: такі молоді й загинули дарма, ні за що. Він бреше. Вони будуть жити вічно. Ніхто не згадує раба або актора часів Давньої Греції. Але всі пам’ятають про триста спартанців, всі пам’ятають про героїв Фермопіл або Марафон. Нікого не зацікавить аптекар часів Богдана Хмельницького, але завжди будуть пам’ятати хто такий Богун і Кривоніс. Хто ті триста козаків, які загинули, прикриваючи армію під Берестечком. Наші брати будуть жити в історії. Їхнє коротке життя було наповнено сенсом значно більшим, ніж життя більшості обивателів. Пройде сто років і люди не зможуть згадати прізвища або не будуть цікавитись ані заробітчанами, які в найважчий час поїхали з країни, ані українськими олігархами сьогодення. Але героїв цієї війни, героїв «Азову», – їх будуть пам’ятати. Цей день, можливо, потрібен більше не їм, бо вони вже живуть у вічності. Він потрібен нам для того, щоб пам’ятати, що найкращі віддали своє життя за нашу справу і наша справа честі довести їх боротьбу до переможного кінця. Слава Нації!»
Далі на екрані перед присутніми почали з’являтись фото та лунати позивні, дати, обставини та місце загибелі кожного з 38 полеглих азовців і весь стрій вигукував «Помстимося!».
38 загиблих азовців. 38 щитів було піднято на урочистій містерії на площі біля кургану. На кожному з щитів позивний бійця, якого фізично вже, на жаль, немає серед строю. Але присутність кожного ніби відчувається поруч. В цей день здається, що всі полеглі азовці прийшли до нас, щоб нагадати заради чого вони загинули, щоб нагадати, що вони завжди з нами та готові невидимим щитом прикрити в бою своїх побратимів.
Наприкінці містерії було оголошено хвилину мовчання, після якої яскравими блискавками мінометних сальв запалало небо.
Пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за рідну землю і помстимося за смерть найкращих синів нашої Нації. Їхні імена навіки увійдуть в історію боротьби за Українську державу.
Бійці, пам’ять про яких навічно житиме в наших серцях:
• Балаган — 04.08.2014 — Мар’їнка
• Береза — 10.08.2014 — Іловайськ
• Світляк — 10.08.2014 — Іловайськ
• Маджахед — 11.08.2014 — Іловайськ
• Хома — 20.08.2014 — Іловайськ
• Аксьон — 20.08.2014 — Іловайськ
• Дєрзкий — 23.08.2014 — Іловайськ
• Кузьміч — 26.08.2014 — Новоазовськ
• Сокіл — 23.09.2014 — Іловайськ
• Бєлаз — 12.12.2014 — Павлопіль
• Тихий — 12.12.2014 — Павлопіль
• В’єтнам — 28.12.2014 — блокпост під Маріуполем
• Бізон — 28.01.2015 — Гранітне
• Вальтер — 28.01.2015 — Гранітне
• Уж — 05.02.2015 — Дзержинське
• Брат — 11.02.2015 — Широкине
• Бенч — 14.02.2015 — Широкине
• Ернест — 14.02.2015 — Широкине
• Чемпіон — 14.02.2015 — Широкине
• Акела — 15.02.2015 — Широкине
• Козак — 15.02.2015 — Широкине
• Кутуз — 15.02.2015 — Широкине
• Сіф — 15.02.2015 — Широкине
• Чавур — 15.02.2015 — Широкине
• Амброс — 18.02.2015 — Широкине
• Сатана — 19.04.2015 — Широкине
• Дюшес — 31.05.2015 — Широкине
• Дюс — 10.06.2015 — Широкине
• Ратибор — 30.06.2015 — Широкине
• Француз — 26.03.2016 — Павлопіль
• Ніж — 23.10.2016 — Мар’їнка
• Баррет — 09.03.2018 — Водяне
• Упрямий — 14.03.2018 — Водяне
• Подгон — 20.04.2018 – під Маріуполем
• Круглий – 07.06.2019 – Світлодарська дуга
• Максон – 07.06.2019 – Світлодарська дуга
• Біч – 10.08.2019 – Світлодарська дуга
• Шах – 04.09.2019 – Світлодарська дуга
Загиблі за трагічних обставин:
• Вікинг — 08.01.2015
• Морпех — 13.07.2015
• Кузьміч — 21.07.2016
• Весп — 04.12.2017
• Ватсон — 19.08.2018
• Кіхот – 31.05.2019
• Дартс – 15.09.2019
Бійці, які раніше служили в «Азові» та загинули в рядах інших підрозділів:
• Білий — 13.10.2015
• Спартанець — 28.02.2017
• Растішка — 27.03.2017
• Гюрза-2 — 31.10.2017
• Хмара — 17.01.2018
