Тонкощі роботи ІСР полку «Азов»: «Сапери завжди працюють з певною долею ризику»


Під час війни та десятки років після її закінчення земля залишається «нашпигованою» безліччю смертоносних «сюрпризів» — міни, снаряди, що не розірвалися, бомби, патрони, гранати тощо. Постійно працювати з небезпечними знахідками в бойових умовах доводиться саперам полку «Азов».

Загалом робота інженерних військ передбачає величезний спектр різноманітних завдань, зокрема встановлення понтонів-переправ через водні перешкоди, створення хибних позицій, інженерна розвідка, пророблення проходів через мінні поля, постановка тих же ж мінних полів, вибухових і невибухових загороджень тощо.

Тому, наголошує заступник командира інженерно-саперної роти по РОС друг Стохід, вони мають ставити пріоритети та визначити, які саме інженерні роботи необхідні для успішного виконання завдання саме нашого підрозділу. Відтак ІСР «Азову» звужує спектр своєї роботи до потреб полку. Вони забезпечують виконання завдань тим чи іншим підрозділам в обороні, наступі або маневрі. Їхні першочергові завдання – це, перш за все, інженерно-розвідувальні дозори і інженерна розвідка шляхів, пророблення проходів в мінних полях, обстеження доріг, будівель, мостів, які займає полк, розгородження ділянок, готовність до підриву певних об’єктів інфраструктури з метою унеможливлення пересування противника на наші позиції, встановлення різноманітних загороджень тощо. Для успішної роботи сапери повинні мати певні специфічні знання та вміння. Наприклад, якщо на шляху роботи буде об’єкт, який з певних причин наші фахівці прибрати не зможуть, вони мають його підірвати.

«В цьому випадку потрібно знати формули, властивості вибухових речовин, інженерних боєприпасів. Бо якщо має їхати наша колона і на її шляху стоїть бетонна перешкода, а сапер неправильно закладе заряд – ти її не доруйнуєш. Але вибухом привернеш увагу противника, а колона так і не рушить. Або, якщо ти надто перестараєшся, ти можеш зробити там велику яму і знову ж таки не забезпечиш рух. На що тут потрібно опиратися – знання своєї справи, знання властивостей боєприпасів і розуміння, де і що використати згідно з його технічними характеристиками. Багато специфічних знань сапер повинен постійно тримати в голові», – пояснює Стохід.

На допомогу в роботі азовських підривників на передовій приходять різноманітні прилади та обладнання. До прикладу, наш підрозділ має на озброєнні найсучасніший георадар з металодетектором, поєднаний з датчиками MDS-10, який використовують усі армії країн НАТО. Та фахівці наголошують – людський фактор у цій небезпечній роботі все ж головний:

«Немає таких приладів на сьогоднішній день, які б замінили людину в галузі саперки, будь-який прилад може помилитись. Що робить, наприклад, георадар? Якщо в полі викопати ямку, а потім її знову закопати – він відчуває діелектричну проникність ґрунту, тобто різну щільність. Тож ти побачиш місце, де було викопано і назад закопано. Але ж боєприпас може бути закопаний не вчора, а пів року тому і ґрунт прийде в свій нормальний стан. Знову ж таки, цей прилад має ще й металошукач. Але коли ти знаходишся на місці виконання завдань, під землею можуть бути кулі, осколки, дроти, гайки, болти, будівельне сміття тощо. І кожен з цих предметів заважає роботі приладу. А на бойовому завданні ми обмежені в часі, тому військові сапери завжди працюють з певною долею ризику. Бо стовідсоткова якість по розмінуванню означає, що ти із землі видалив усі металеві предмети, які за розміром відповідають найменшому вибуховому пристрою».

Покращують азовські сапери свої навички на полігоні. Військові пояснюють: після кожних навчань поля всипані боєприпасами, які необхідно прибрати. Тож фахівці з підривної справи практично відпрацьовують свої знання без ризику натрапити на ворога.  Але до таких робіт допускають бійців, які вже мають певний досвід. Новачки ж працюють лише з учбовими боєприпасами.

Під час роботи на передовій сапери часто зустрічають небезпечні або несподівані знахідки. Тут важливо прийняти правильне рішення. Азовський сапер згадує один з обстрілів наших позицій на Світлодарській дузі з ПОМ-2.

«Вона зводиться і сама розкидає розтяжки в чотири сторони, в неї дуже мале навантаження. Того разу ПОМ впала в районі наших позицій у високу траву, а у такому випадку її знешкодити практично неможливо. Тому що у траві в десятки разів вища ймовірність, що ти зрушиш нитку навіть до того, як ти її побачиш. Тож ми ідентифікували ділянку і призупинили рух особового складу цією територією на кілька діб. Цей боєприпас має механізм самоліквідації і через певний час він сам по собі вибухнув. Я вважаю, що такий підхід суто прагматичний, доцільний і розумний».

Загалом у саперів більше часу займає сама підготовка до завдання, ніж його виконання, додають фахівці. Тобто потрібно визначитись з засобами, якими реально виконати поставлене завдання, обслужити наявну техніку, щоб вона не дала збою, обслужити кожен боєприпас, обслужити кожен засіб електромережі, якщо це електричний спосіб підриву. Обов’язково провести рекогностування або попередню розвідку та навіть врахувати погодні умови, пояснюють сапери. Щоб не зірвати завдання, завжди потрібно мати запасний варіант роботи.

«Наприклад, ми будемо працювати вогневим способом підриву. Важливо зрозуміти, чи зможемо ми запалити вогнепровідний шнур. Через погодні умови можуть розмокнути сірники в кишені, поки ти будеш повзти чи чекати потрібного моменту і тоді завдання буде провалено», – пояснює Стохід.

На рахунку азовських саперів – незліченна кількість знешкоджених вибухонебезпечних предметів та розмінованих територій. Вони не з чуток знають, як поводитись з небезпечними знахідками та як убезпечити особовий склад полку.