«Він хотів перевернути цей світ і зробити його правильним». Пам’яті Світляка

Андрій «Світляк» Дрьомін

Сьогодні минає п’ята річниця від дня загибелі нашого побратима Світляка, який поліг під Іловайськом від снайперської кулі.

У цивільному житті його звали Андрій Дрьомін, він народився 3 січня 1982 року на Тернопільщині. Був єдиним сином у своїх батьків, які працювали вчителями. Андрій захоплювався ковальством – мав неабиякий талант, працював у кузні, де створював художні вироби з металу. Початком боротьби Світляка став Майдан – там він завжди перебував у вирі активних подій разом з побратимами з УНА-УНСО, до якої долучився ще 1999 року. Коли на Донбасі загорілося полум’я війни, Андрій без найменших вагань та роздумів пішов добровольцем в батальйон «Азов», служив гранатометником у 2-й чоті 3-ї сотні. Друзі згадують, що Світляк був простою людиною, дуже ідейною, мав власні переконання та велику внутрішню силу, щоб відстоювати їх не словом, а ділом: «Він хотів перевернути цей світ, зробити його правильним. Його дуже непокоїла розмитість добра і зла, чорного і білого, цей сірий фон. Світляк був справжнім спалахом світла та емоцій, його псевдо стовідстоково йому підходило».

10 серпня 2014 року на підступах до Іловайська було справжнє пекло. Українські воїни йшли на штурм міста, але бойовики поливали їх шаленим вогнем зі всієї наявної зброї. Саме тоді й зазнав поранення Андрій. Ворожий снайпер випустив по ньому п’ять куль. На жаль, шансів на виживання в нього практично не було. Бійці Береза та Сокіл, які кинулися на допомогу Світляку, також отримали несумісні з життям поранення.

Світляк посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та удостоєний звання «Почесного громадянина міста Тернопіль». Пам’яті Світляка встановлено меморіальні дошки на школі, де він навчався, та на будинку, в якому він жив.

Пам’ятаємо!

Помстимося!