10 серпня 2014 року на підступах до Іловайська було справжнє пекло. До операції зі звільнення міста бійці підійшли відповідально. Попри тодішній брак досвіду, всі хлопці чудово розуміли, на що йшли. Терористи зустріли українських воїнів шквальним вогнем з усіх боків. По азовцях працювали з великокаліберних кулеметів та снайперських гвинтівок. Однією з куль того самого снайпера був поранений гранатометник Андрій Дрьомін, позивний «Світляк». Бійцю на допомогу одразу ж кинулись побратими. Азовці супроводжували БМП, яка постійно глухла і не мала запасу боєкомплекту для відстрілювання, тож довелось грузити поранених під прицільним вогнем снайперів і лише дивом вдалося уникнути інших жертв. При цьому снайпер ще кілька разів поцілив у Світляка, одна з куль виявилась смертельною. Всього Андрій отримав п’ять куль, дві з них витримав шолом.
Андрій Дрьомін народився 3 січня 1982 року на Тернопільщині. Був єдиним сином у своїх батьків, які працювали вчителями. Хлопець захоплювався ковальством – мав неабиякий хист, трудився у кузні, де створював художні вироби з металу. Початком боротьби Світляка став Майдан – там він завжди перебував у вирі подій разом із побратимами з УНА-УНСО, до якої долучився ще 1999 року. Коли на Донбасі розгорілось полум’я війни, Андрій без найменших вагань та роздумів пішов добровольцем у батальйон «Азов».
Друзі згадують, що Світляк був простою людиною, дуже ідейним, мав власні переконання та велику внутрішню силу, щоб відстоювати їх не словом, а ділом: «Він хотів перевернути цей світ, зробити його правильним. Андрія дуже непокоїла розмитість добра і зла, чорного і білого, цей сірий фон. Світляк був справжнім спалахом світла та емоцій, псевдо стовідсотково йому підходило».
2015-го Світляку за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, було присвоєно звання «Почесного громадянина міста Тернопіль» (посмертно). У грудні 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ №4, де навчався Світляк, була встановлена меморіальна дошка. У січні 2016-го в Тернополі на будинку, де жив Андрій, була відкрита ще одна меморіальна дошка на честь загиблого воїна.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Андрій Дрьомін посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Пам’ятаємо!
Помстимося!
