Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова

В’ячеслав «Козак» Кирилов народився 19 грудня 1981 року у м. Білгород-Дністровський. До полку «Азов» прийшов, коли йому було 33 роки, саме у свій день народження. Служив у другій сотні.

Друг Козак загинув 15 лютого 2015 року, під час Широкинської наступальної операції. Під час чергової атаки терористів В’ячеслав прикрив собою побратима, а сам отримав чисельні осколкові поранення та загинув від втрати крові. Але навіть пораненим він намагався усміхатись та жартувати з побратимами, бачачи як сильно вони за нього хвилюються.

Побратими називають друга Козака завзятим воїном. Кажуть, що він був і думками та переконаннями, і ззовні схожий на справжнього козака. В’ячеслав був готовий віддати за рідну землю все, що мав. На жаль, так і сталось. Борячись за незалежність України, він поклав найцінніше – власне життя. Козак був розумною людиною та цілеспрямованим бійцем і являвся прикладом для багатьох молодших побратимів. Він був душею компанії.

В одному зі своїх інтерв’ю боєць якось сказав, що наша нація неодмінно здобуде перемогу, адже наш народ має справжню мотивацію для цього.

В Одесі на честь В’ячеслава «Козака» Кирилова була перейменована одна з вулиць, ще одна – у Білгород-Дністровському. 2016 року на Одеському кладовищі, де похований наш побратим, йому був встановлений пам’ятник.

Указом Президента України «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» В’ячеслав Кирилов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам’ятаємо!

Помстимося!