Росіянин Борис Русаков на псевдо “Ратибор” приїхав до України, аби стати на бік справедливості. Він віддав своє життя, захищаючи землі нашої країни, які нахабно захопила країна-агресор. Для воїна це було справою честі.
34-річний сибірський політемігрант Борис Русаков свого часу був кадровим російським офіцером та професійно займався боксом. До лав полку «Азов» потрапив у вересні 2014 року. Боєць одразу ж проявив себе як професійний військовий, мужній, розсудливий та безстрашний. Після Широкинської операції Ратибор отримав завдання сформувати мінометний взвод 2-ї роти. Добре знав військову справу, тож допомагав оволодіти нею своїм бійцям. Бойовий командир був прихильником тактики мобільних мінометів, його бійці часто виїжджали за бойові порядки роти, відстрілювались і поверталися назад.
21 червня 2015 року в Широкиному разом зі своїм взводом Ратибор працював по ворожих позиціях. Саме тут під час мінометного обстрілу, прикриваючи своїх бійців, воїн отримав важкі поранення в голову від осколків 120-мм снаряда. Боєць був терміново госпіталізований до маріупольської лікарні, де за його життя дев’ять днів боролися медики. Та 30 червня, на жаль, Ратибора не стало.
У Києві попрощатись із азовцем прийшло багато побратимів зі Сходу та його земляків, які, як і Ратибор, приїхали в Україну боротись за справедливість та з путінською агресією. Воїн сповідував язичництво, тож хотів, аби його тіло спалили після смерті. З України загиблого бійця везли через Казахстан, де його кремували. Урну з прахом, як він і заповідав, поховали в присутності батьків на знаменитому Заельцівському кладовищі у його рідному Новосибірську.
У Бориса залишилася дружина та двоє дітей.
Пам’ятаємо!
Помстимося!