ВОЮВАВ НЕ ЗА МИР, А ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ. ЧОТИРИ РОКИ БЕЗ РАТИБОРА

Борис Русаков РАТИБОР

Росіянин Борис Русаков на псевдо «Ратибор» приїхав до України, аби стати на бік справедливості. Він віддав своє життя, захищаючи землі нашої країни, які нахабно захопила країна-агресор. Для воїна це було справою честі.

34-річний сибірський політемігрант Борис Русаков свого часу був кадровим російським офіцером та професійно займався боксом. До лав полку «Азов» потрапив у вересні 2014 року. Боєць одразу ж проявив себе як професійний військовий, мужній, розсудливий та безстрашний. Після Широкинської операції Ратибор отримав завдання сформувати мінометний взвод 2-ї роти. Добре знав військову справу, тож допомагав оволодіти нею своїм бійцям. Бойовий командир був прихильником тактики мобільних мінометів, його бійці часто виїжджали за бойові порядки роти, відстрілювались і поверталися назад.

21 червня 2015 року в Широкиному разом зі своїм взводом Ратибор працював по ворожих позиціях. Саме тут під час мінометного обстрілу, прикриваючи своїх бійців, воїн отримав важкі поранення в голову від осколків 120-мм снаряда. Боєць був терміново госпіталізований до маріупольської лікарні, де за його життя дев’ять днів боролися медики. Та 30 червня, на жаль, Ратибора не стало.

У Києві попрощатись із азовцем прийшло багато побратимів зі Сходу та його земляків, які, як і Ратибор, приїхали в Україну боротись за справедливість та з путінською агресією. Воїн сповідував язичництво, тож хотів, аби його тіло спалили після смерті. З України загиблого бійця везли через Казахстан, де його кремували. Урну з прахом, як він і заповідав, поховали в присутності батьків на знаменитому Заельцівському кладовищі у його рідному Новосибірську.

У Бориса залишилася дружина та двоє дітей.
Пам’ятаємо!
Помстимося!