3 листопада відбулося прощання зі старшим солдатом Ігорем Ганькуличем на псевдо «Ганьчик». Звістка про його раптову смерть стала трагічною подією для всіх, хто знав бійця. За традицією, увесь особовий склад полку «Азов» вишикувався на одному з гарнізонів підрозділу, аби віддати останню шану побратиму.
Прощальну промову виголосив друг Лемко, командир мінометної батареї 1-го батальйону полку «Азов» – підрозділу, в якому служив померлий:
«Друг Ганьчик навесні 2014-го пішов добровольцем на схід України, став бійцем тербатальйону «Прикарпаття». Був у всіх «гарячих» точках весни-літа 2014 року. У 2016-му прибув в полк «Азов», у мінометний дивізіон, став номером обслуги міномета, та за короткий час виріс до старшого навідника. У 2020 році Ганьчик зайняв посаду зброяра мінометної батареї 1-го батальйону. Але він неодноразово брав участь у бойовій підготовці молодих бійців, виїжджав на полігон, був перший в рядах охочих поїхати на бойовий виїзд. Коли він вже був у лікарні, ми спілкувалися і жартували. Я запам’ятав його одні слова: «Хлопці, не хвилюйтеся, я скоро прийду, вам все допоможу, зачекайте мене». Друг Ганьчик – веселий, щирий, завжди допомагав словом, порадою, водночас мужній, хоробрий, справжній бойовий побратим і приклад для молодих».
Друг Ганьчик назавжди запам’ятається нам як відданий патріот своєї країни, який у найважчий час пішов її боронити, як вірний, щирий друг та надійний товариш по зброї.
Пам’ятаємо!
