Прикривав побратимів до останньої каплі крові. П’ять років без Чемпіона

Чемпіон

14 лютого 2015 року під час пекельних боїв за Широкине загинув боєць «Азову» Володимир Радіонов на псевдо «Чемпіон». Йому було всього 26 років.

Вова народився в Луганську. Патріотичний світогляд був привитий йому з самого дитинства, він змалку знав, що його Батьківщина – Україна, любив носити вишиванку, вишиту бабусею. Після школи Чемпіон вступив в університет та захопився футболом, приєднався до фанатського руху ультрас луганської «Зорі». Разом з іншими фанатами Вова мандрував Україною на виїзні матчі та завжди дивувався: «І чому люди їдуть за кордон? У нас же така красива країна!»

Коли розпочалися події на Майдані в Києві, Вова рвався туди, але батьки його відмовили. Сидіти склавши руки він не збирався, тому брав участь у луганському майдані, патрулював вулиці. Тоді ніхто не міг подумати, що зовсім скоро рідний йому Луганськ окупують російсько-терористичні сили. Та війна вже була на порозі. Згодом стало зрозуміло, що залишатися в місті проукраїнським активістам небезпечно. Чемпіон сказав рідним, що їде працювати в інше місто, та вирушив до Маріуполя, щоб разом з друзями долучитися до «Азову». Мати Вови раділа, що він «у безпеці», бо Луганськ вже почали накривати артилерією…

В «Азові» Чемпіон швидко зі звичайного солдата став заступником командира роти з технічного забезпечення. Завдяки своїм лідерським якостям завоював авторитет серед бійців та довіру командування. «Це була людина дуже високої культури та гідності. Йому був зовсім непритаманний матеріалізм» – цими словами Чемпіона згадують побратими-азовці.

«Під Маріуполем йдуть бої – “Азов” звільняє села» – такі заголовки майоріли в українських ЗМІ з 10 лютого 2015 року, коли розгорнувся Павлопіль-Широкинський наступ. Протягом всіх цих днів Вова «Чемпіон» як відповідальний за автотехніку міг перебувати в тилу та лише роздавати завдання підлеглим. Та це було не в його характері. На броньовику «Спартані» він здійснив понад 10 ризикованих виїздів у саме горнило бою, підвозячи боєкомплекти та їжу, евакуюючи поранених, прикриваючи контратаку.

14 лютого 2015 року противник, скориставшись густим туманом та відвівши резерви з Дебальцевого, здійснив контрнаступ та ввів до Широкиного танки. Через це перша лінія оборони села була прорвана, українські сили залишилися практично сам на сам із ворогом, адже обіцяна генералами бронетехніка так і не встигла прибути на допомогу. Задля евакуації азовців, що тримали оборону на першій лінії, Чемпіон сам сів за кермо «Спартана» та вирушив у свій останній виїзд. Під час евакуаційних заходів у бронемашину поцілив снаряд ворожого танка. На жаль, у Чемпіона не було шансів – він загинув на місці.

Поховали Вову в селі Приколотне на Харківщині, де він провів чимало часу в дитинстві. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Пам’ятаємо!

Помстимося!


Чемпіон Чемпіон Чемпіон Чемпіон