20 місяців – з квітня 1932-го до листопада 1933 року – саме стільки тривав період страшних страждань нашого народу, який має назву «Голодомор». 20 місяців болю, про який ніхто у світі не здогадувався, бо за правду можна було поплатитись головою. До 1978 року той період називали «труднощами з продовольством». Труднощами, спровокованими більшовиками, наслідком яких стали мільйони загиблих українців.
«Червоний» терор мав на меті викорінення нашого народу. Передусім, Голодомор був способом боротьби радянської влади з українським повстанським рухом. І лише біологічним винищенням більшовики змогли досягти успіхів у ліквідації визвольного національного руху нашого народу.
Геноцид українського народу – от як треба класифікувати Голодомор. Верховна Рада офіційно визнала Голодомор геноцидом українського народу тільки 2006 року. Нині понад 20 країн світу підтримали Україну та офіційно визнали факт геноциду українців у 1932-1933 роках.
Дані щодо кількості жертв розходяться і сьогодні. Більшість джерел стверджує, що внаслідок Голодомору загинуло близько 3-3.5 млн осіб, дехто запевняє, що 1.8, інші ж пишуть про 7.5 і навіть 10 млн. Загально все ж прийнято вважати, що 3.5 млн, але точніших даних про жертв цього страшного геноциду немає.
Наша національна історія знала три штучні Голодомори, влаштовані комуністами – в 1921-22, 1932-33 та 1946-47 роках. За різними оцінками, вони забрали життя не менше 10 мільйонів українців. Щодо географії голоду, то вона охоплювала велику частину українських етнічних територій, у тому числі частину сучасної РФ, про що стверджує перепис 1926 року. Після Голодомору 1932-33 років відсоток українців серед населення скоротився майже в 3 рази. Серед загальної кількості загиблих від голоду українці становили аж 85%. Історики стверджують що Голодомор, влаштований комуністами проти українців, – це чи не найбільший зафіксований геноцид за всю історію людства.
Та не тільки голодом вбивали українців, а й розстрілювали за спроби врятуватися від нього. Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» передбачав розстріл тих, хто намагався врятуватись від голодної смерті.
Україна пам’ятає і пам’ятатиме завжди про всіх своїх доньок та синів, чиї життя забрав Голодомор. І саме на нашому поколінні лежить відповідальність не допустити наступних таких трагедій по відношенню до нашого народу.