23 серпня 2014 року в бою з російським окупантом загинув Олександр Русак на псевдо “Дєрзкій”. Всього півтора місяця азовець не дожив до свого 24-річчя.
Прізвисько “Дєрзкій” Сашко отримав ще в юності, коли захопився футболом та долучився до фанатського руху ФК “Дніпро”. Друзі згадують, що характер хлопця стовідсотково відповідав цьому псевдо – Саша був справжнім зухвальцем і на трибуні, і в житті. Він завжди гостро сприймав несправедливість та прагнув боротися з нею. Дєрзкій постійно і всюди перебував в авангарді – спершу під час Революції гідності, а потім і на війні. Був людиною сталевої волі і залізних принципів, відстоював власні думку та позицію, у будь-якій життєвій ситуації намагався відшукати правду та об’єктивно сприймати дійсність.
Дєрзкій віддав життя за Україну рівно 6 років тому, у День Державного прапора. Під час пекельних боїв за Іловайськ ворог вистрілив з РПГ у машину, в якій їхав Сашко. На жаль, він загинув одразу, а троє інших бійців зазнали важких поранень.Понад усе азовець хотів відвоювати наші землі та повернути їх під синьо-жовтий стяг.
2016 року на фасаді школи, в якій навчався Олександр, на його честь встановили меморіальну дошку. Час від часу в місті з’являються банери та графіті з Дєрзкім, що дійсно демонструє повагу до загиблого бійця та його пам’яті від дніпрян.
Пам’ятаємо! Помстимося!
