Він завжди прагнув стати найкращим у всьому, за що брався, а його особистісні риси були прикладом для наслідування. Азовець Микола Нічега, друг Ніж – воїн, за яким дійсно хотілося йти у бій. Його спосіб життя, мислення та світогляд надихали оточуючих саморозвиватись та вдосконалюватись, а загибель мотивує щоразу мстити ворогу за цю непоправну втрату.
Друг Ніж народився 16 березня 1993 року у місті Кривий Ріг. Ще з юнацтва хлопець знав, що хоче бути військовим. Спершу він закінчив будівельний коледж, потім був призваний на строкову військову службу. Микола ніколи не сидів склавши руки, а впевнено йшов до своєї мети – захоплювався парашутним спортом, рукопашним боєм, пройшов курс армійського ножового бою та був учасником руху футбольних ультрас. Він завжди прагнув іти вперед як у фізичному аспекті, так і в інтелектуальному, чимало часу проводив у спортивному залі та за книгами.
Микола долучився до «Азову» в лютому 2015 року. Спершу служив у розвідці танкового батальйону, а через два місяці перевівся у розвідроту полку. У підрозділі він отримав позивний «Ніж» через своє захоплення зброєю. Боєць заслужив великий авторитет серед побратимів. Усі знали, що на нього можна покластися, що він завжди дотримується свого слова. Ніж постійно тренувався, розвивався, сповідував правильні погляди, ідеї моральності, честі і гідності. Війна стала його життям – він був спраглим до знань, що стосувалися військової справи. Неодноразово Ніж за власної ініціативи брав участь у спецкурсах, що проводилися за кордоном у приватних військових компаніях, задля того, щоб стати професіоналом високого класу. Пристрастю Ножа була мінно-вибухова справа. Незважаючи на твердий характер, Микола мав легку вдачу. Як людина, був строгим, але справедливим, чесним та порядним.
Під час відпусток Ніж відвідував школи рідного міста, де проводив уроки мужності та патріотизму, розповідав молодому поколінню про війну, спотворені українські села, підступні дії російських окупантів, привозив мовчазні свідчення агресії – осколки снарядів та мін.
23 жовтня 2016 року під час виконання бойового завдання з розмінування під Мар’їнкою Ніж підірвався на міні МОН-50. Йому було лише 23 роки. «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Пам’ятаємо! Помстимося!
