19-річний боєць «Азову» Роман Черненко на псевдо «Бенч» поліг у бою рівно шість років тому, захищаючи свою країну від ворога. Він віддав життя за справу, в яку щиро вірив. Хлопець з великим азартом, хоробрістю і гарячим серцем ішов у наступ, прагнув відбити кожен клаптик української землі.
Роман Черненко, позивний «Бенч», народився 25 травня 1995 року в Дніпрі. Хлопець завжди відрізнявся патріотичною позицією, як згадують друзі Роми. Він навчався у Дніпровському залізничному ліцеї. Бенч з підліткового віку займався спортом, любив бокс. Був фанатом ФК «Дніпро», входив у «навколофутбольну» фірму «Перспектива». Саме на трибунах він зустрів близьких за духом людей, з якими пройшов революційні події у Дніпрі. Силами небайдужих хлопців вдалося відстояти український прапор над містом. У їх числі був і Бенч.
Укінці серпня 2014 року під час Іловайської операції загинув азовець Сашко Русак на псевдо «Дєрзкий», який був другом Бенча. Після цієї трагічної події Рома остаточно вирішив, що потрібно йти на війну. Вже у вересні він приїхав в «Азов» та долучився до розвідників, серед яких були його земляки. У підрозділі Бенч став номером розрахунку АГС та швидко опановував воєнну справу. Побратими згадують, що Рома ніколи не сидів на місці, мав веселу та позитивну вдачу, а також неабияку сміливість. Завжди рвався до бою та із запалом в очах ходив на розвідувальні завдання. Бенч ніколи не залишав друзів у біді, у його вірності та надійності можна було не сумніватись.
Напередодні Павлопіль-Широкинської операції серед азовців панував завзятий та піднесений настрій, адже кожен з них щиро прагнув звільняти свою землю від окупанта. Бенч, за словами побратимів, також був радісним, та він усвідомлював, що бої будуть пекельними. Немов передчуваючи недобре, хлопець написав прощальну записку та віддав своєму другу, щоб він у разі чого передав її мамі.
14 лютого, після успішної зачистки Павлополя та Лебединського в складі РДР, Роман брав участь у наступі на Широкине. Зав’язався важкий бій. Перебуваючи у складі розрахунку АГС, Бенч «накрив» руйнівним вогнем чимало ворожих позицій – була знищена техніка та жива сила противника. Окупаційні війська підтягнули важку артилерію та обстрілювали Широкине із самохідних артилерійських установок. Розрахунок Бенча потрапив під вогонь, та основний удар прийняв саме Рома. Він зазнав тяжкого поранення осколком у ногу, на яке спершу й звернули увагу лікарі. Медики перев’язали ногу, зупинили кровотечу, але не зняли вчасно бронежилет і не оглянули все тіло бійця. Як виявилось, інші осколки пробили броню і зачепили життєво важливі органи, зокрема легені. Саме ці поранення виявилися смертельними для Бенча. На жаль, так його життя обірвалося. Хлопцю було всього дев’ятнадцять.
Похований Роман Черненко в Дніпрі. Пам’яті воїна на фасаді Дніпропетровського залізничного ліцею, де навчався Роман, відкрили меморіальну дошку. Крім того, в рідному місті азовця відкрито музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО», де в залі пам’яті представлений меморіальний комплекс особистих речей Бенча.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Роман Черненко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Банер у пам’ять про Романа Черненка був вивішений на дніпровському секторі на стадіоні «Олімпійський» в Києві під час матчу 1/16 фіналу Ліги Європи проти грецького «Олімпіакоса». А за два тижні після загибелі Бенча футболісти дніпропетровського «Дніпра» вшанували пам’ять мужнього воїна, одягнувши перед матчем з луцькою «Волинню» футболки з фотографіями загиблого бійця «Азову» та написом «Герої не вмирають!».
Пам’ятаємо!
Помстимося!
