Сьогодні «Азов» – професійний боєздатний полк, і велику роль у прогресі підрозділу відіграє саме постійний розвиток та освіченість особового складу. Військова освіта дає не лише навички, необхідні для ефективного ведення бойових дій на всіх рівнях, а й можливість особистісного розвитку та просування по командній вертикалі. Нещодавно після закінчення Національної академії Національної гвардії України та присвоєння офіцерського звання до підрозділу повернувся боєць на псевдо «Барс». Він розповів про свій воєнний шлях та навчання в Академії, а також поділився думками про те, чому так важливо постійно розвиватися і йти вперед.
Барс прийшов в «Азов» у листопаді 2014 року – тоді йому було лише вісімнадцять. Після проходження курсу молодого бійця новоприбулих одразу ж задіяли у виконанні завдань з охорони стратегічних об’єктів. Далі були посилені тренування на полігоні, а у січні 2015-го, коли бойовики обстріляли житловий квартал Маріуполя з «Градів», Барс долучився до розвідувальної групи Ужа – легендарного командира, який пізніше загинув під час одного з розвідвиходів. Вже тоді планувалася Павлопіль-Широкинська наступальна операція, і дані, здобуті групою Ужа, зіграли ключову роль у плануванні найбільш успішного наступу за історію російсько-українського протистояння.
«Коли загинув Уж, ми поїхали на його похорон в Бориспіль, тому перший день наступу – 10 лютого 2015 року – пропустили. А вже наступного дня з самого ранку прибули та брали участь у бойових діях. По завершенню наступальної операції обороняли Широкине», – згадує Барс.
Після виведення підрозділу з Широкиного боєць успішно пройшов курси сержантів, у 2017 році був задіяний у бойовому виїзді полку в Мар’їнку та Красногорівку. За словами Барса, у його спогадах відпечатався масштабний салют у Донецьку на 9 травня, який азовці спостерігали з даху будинку у Мар’їнці.
Далі у житті бійця розпочалася нова сторінка.
«Стати офіцером я мав бажання вже давно. Мені пропонували навчатися заочно, але я хотів на стаціонар і саме у військовий вуз, щоб здобути повноцінні знання. Моєю головною умовою було повернення в «Азов» після навчання, і командування полку запевнило, що я зможу повернутися. У протилежному разі я б не пішов навчатися, адже служба в «Азові» – це мій головний пріоритет».
Так Барс вступив до Київського факультету Національної академії Національної гвардії України на спеціальність «Право», де навчався 4 роки.
Боєць ділиться, що під час навчання найбільше подобалися полігони, заняття зі зброєю, інженерна підготовка і власне його спеціалізація – право. Загальновійськова підготовка була обов’язковою для всіх. Першою чергою курсант – командир взводу, а вже потім – юрист, психолог чи філолог.
«Якщо ти справді хочеш навчатися і прийшов за знаннями – ти їх здобудеш. Все залежить тільки від тебе. Також велике значення має твоя налаштованість. Всі труднощі чи речі, які ти не розумієш, навіщо вони, з якими ти стикнешся, насправді покликані чомусь навчити. Якщо це усвідомлювати, всі складні моменти пережити легко», – впевнений Барс.
Навчатися та прогресувати – це обов’язок кожної людини, особливо військової, вважає боєць.
«Бойові дії у нашій країні тривають, тому потрібно вдосконалюватися, адже невідомо, з якими труднощами ми можемо стикнутися у майбутньому. Ворог теж не сидить на місці, а нам потрібно бути на голову вище за нього. У сучасному світі недостатньо бути просто сильним або просто розумним. Ці риси потрібно комбінувати – мати і силу, і розум».
Боєць «Азову» – це молода, розвинена фізично та інтелектуально людина, яка ніколи не стоїть на місці та постійно прагне вперед, як на фронті, так і під час навчань. Підрозділ створює всі умови для того, аби кожен міг розвиватися відповідно до своїх здібностей та бажань. Майбутнє армії – за новим поколінням офіцерів, чий досвід та мотивація будуть примножувати славу українського війська.