Друг «Лео» народився у родині військових, тому шлях служби для нього був природним вибором ще з юності. Отримавши фахову військову освіту в національній академії НГУ, в місті Харків, він пов’язав подальшу службу з Донецьком — містом, де він виріс та де на той момент мешкали його батьки.
Чому «Лео»? Ще з юності мене так називали друзі та брат, тому вибір був очевидним.
Олексій «Лео» Надточій
Підполковник, командир 1-го батальйону спеціального призначення 12 бригади «Азов»
Після завершення навчання він проходив службу у військовій частині 3037 у Донецьку. З початком проросійських виступів у 2014 році разом із побратимами став на захист державних установ, стаючи кордоном і не дозволяючи натовпу прорватися всередину.
Під час штурму бойовиками військової частини підрозділ опинився в облозі, яка тривала три місяці. Військові відмовлялися приймати висунуті умови й утримували оборону до останнього. Зрештою, «Лео» разом із побратимами прорвався крізь блокпости бойовиків і з’єднався з силами АТО.
Після цих подій він залишив службу в Національній гвардії та продовжив служити в поліцейському підрозділі, а саме, у батальйоні з фізичної безпеки міста Київ. Будучи спортсменом та поєднуючи роботу тренером з кросфіту, впроваджував набуті навички в тренуванні особового складу.
До лав бригади «Азов» друг «Лео» приєднався у січні 2023 року звичайним рекрутом у званні капітана. Зважаючи на його досвід та навички, пройшовши з гарними показниками вхідний контроль, був призначений інструктором на базовому курсі бойової підготовки.
Найбільше мене здивувало відношення між командиром та підлеглими на рівні братерства – це основа основ. Такого не було ні в одному підрозділі. Це інший світ.
Олексій «Лео» Надточій
Підполковник, командир 1-го батальйону спеціального призначення 12 бригади «Азов»
Попри офіцерський досвід, роки служби в НГУ та військове генеральське звання батька, він свідомо обрав пройти весь шлях так само, як інші: від відбору й навчання до щоденної служби поруч із побратимами. Зрештою, цей шлях з нуля привів його до командування батальйоном, як закономірний результат важкої праці, відповідальності та довіри з боку бійців.
Він брав участь у літньому контрнаступі 2023 року на Запорізькому напрямку, а також на Кремінському напрямку у Серебрянському лісі. Згодом воював на Торецькому напрямку, а зараз — на Добропільському.
У званні капітана обіймав посаду заступника командира 3-ї роти 1-го батальйону. На посаді командира 3-ї роти отримав звання майора. У 2024 році став заступником командира 6-го батальйону, беручи на себе відповідальність і ведучи підрозділ у найскладніших епізодах.
Коли ворог почав штурмувати наші позиції, враховуючи важкість ситуації, яка склалась, не всі підрозділи були готові взяти участь в контратакувальних діях, а злагоджених резервних груп і часу на підготовку не було.
Після обговорення з командуванням, «Лео», який тоді очолював роту і знаходився на КСП в лісі, вирішив особисто вести групу в штурм і зібрав добровольців. Працювали під щільним кулеметним та АГС-вогнем, операція була важкою, але завдання виконали: обійшлося одним легким трьохсотим, і всі повернулися живими.
Це був неймовірний досвід і приклад: найскладніший момент, найскладніша операція, і командир роти бере цю історію на себе, демонструючи на власному прикладі, як необхідно діяти.
Данііл «Культура» Мірешкін
Старший лейтенант, командир взводу 1-го батальйону спеціального призначення 12 бригади «Азов»
З квітня 2025 року, друг «Лео» став командиром 1-го батальйону спеціального призначення 12-ї бригади «Азов» НГУ.
Бойовий досвід, особистий приклад та відповідальність за підрозділ сформували командира, якому довіряють у найважчі моменти.
Його служба та внесок у виконання бойових завдань відзначені такими нагородами:
- відзнака Головнокомандувача ЗСУ «За стійкість та незламність».
- медаль НГУ «10 років сумлінної служби»
- медаль «15 років ВВ МВС України»
- відомча нагорода «Нагородна зброя»