День добровольця на передовій. Бійці полку «Азов» розповіли про те, що мотивує підрозділ продовжувати боротьбу сьогодні

14 Березня, 2019
ДЕНЬ ДОБРОЛЬЦЯ

14 березня 2019 року сучасна Україна втретє відзначає надважливе свято – День добровольця. Полк «Азов» є одним із перших добровольчих підрозділів, який навесні 2014 року народила російсько-українська війна. Добровольцями азовці зупинили сепаратизм на Харківщині у перші дні окупації, добровольцями вони визволили Маріуполь, йшли на штурм під ворожими кулями в Іловайську, Мар‘їнці та Широкиному. Незважаючи на те, що «Азов» є структурним підрозділом Національної гвардії, у ньому досі панує добровольчий дух. З кожним роком кількість охочих долучитися до лав полку є незмінно великою, саме тому на сьогодні «Азов» лишається найбільшим добровольчим підрозділом в країні.

Азовець – значить доброволець. Саме так наші бійці увійдуть в історію України. Сьогодні «Азов» продовжує стояти міцною стіною на захисті держави на передовій, займаючи велику та відповідальну ділянку фронту, де регулярно точаться запеклі бої. У цей день, важливий для кожного бійця полку, азовці поділилися думками про те, чим є для них День добровольця, та розповіли, що мотивує не припиняти боротьбу на п’ятому році війни.

Позивний «Болгарин», снайпер «Азову». В полку служить з 2015 року.

«Для мене День добровольця – це день пам’яті про тих, хто віддав своє життя у боротьбі проти російського ворога. Пожертвував заради того, щоб населення України не ховалось по підвалах будинків від обстрілів танків, артилерії, не страждало від безробіття та голоду. Це свято є надзвичайно важливим, адже кожен українець повинен знати, пам’ятати та шанувати тих, хто покинув родину, проміняв комфортні умови на окопи, віддав здоров’я, життя за їхній спокій.

Моєю мотивацією є перемога задля збереження території України, наших історичних та культурних цінностей. Всі ми прагнемо прогнати ворога, хоч то “донбасіт” чи російський офіцер, або курсант-артилерист, які приїхали “строить русский мир” на землі, що їм ніколи не належала… »

Позивний «Дубок», служить у мінометній батареї 2-го батальйону полку «Азов» з лютого 2015 року.

«Насамперед День добровольця – це визнання самого факту нашого існування державою та суспільством. Усвідомлення того, що щось може існувати за межами державного апарату, точніше ‒поза планами держапарату. Волонтери та добровольці ‒ це самоорганізація, а значить ‒ елемент цивільного суспільства, який ще до Майдану був скоріш фантастикою, ніж реальністю. Цей день передовсім важливий для формування традицій майбутніх поколінь борців за велич Нації. Саме майбутні покоління істотно допоможуть у створенні Національної Держави, що і є найбільшою мотивацією для продовження боротьби та є остаточною ціллю. З кожним роком наша чисельність росте, вже за час цієї війни є немало двадцятилітніх командирів молодших та середніх рангів із три-чотирирічним досвідом бойових дій. Так що з перемогою на східному фронті та визволенням Криму все тільки почнеться, саме тому бажаю всім побратимам сил та витримки в нашій нелегкій боротьбі».

Позивний «Мітя». Служить у 1-му батальйоні «Азову» з кінця 2016-го на посаді гранатометника.

«День добровольця для мене означає дуже багато, адже він символ того, як кращі сини своєї країни добровільно пожертвували багато чим, взявши в руки зброю. Вони пішли на захист своєї країни в найважчий для неї час. Що мене мотивує? Вибити противника з нашої землі і помститися за загиблих побратимів ‒ для мене справа честі».

Позивний «Мольфар», начальник зв’язку ОЗСП «Азов». У підрозділі служить з 2014 року.

«День добровольця – одне з найкращих свят, які ми відзначаємо, тому що воно для нас, людей, які добровільно прийшли на фронт 2014-го зі своїми ідеями, за покликом серця, є символічним. Ми розуміли, що треба захищати свою країну у той момент, коли їй було найважче. Тому для нас, бійців-добровольців, які прийшли на війну, не маючи ані відповідної освіти, ані навичок та вмінь, з бажанням щось робити, важливе як символ.

Мотивація для подальшої боротьби – наша недороблена до кінця справа. Ми йшли сюди, щоб звільнити нашу землю від окупантів. Завдання досі невиконане, це і є мотивацією рухатись далі. У кожного з нас, хто воює з 2014 року, загинули друзі, які поклали свої життя за ідеали, заради яких ми пішли на фронт, і ми не можемо посоромити пам`ять наших побратимів… »

Заповнити анкету