У цей день вшановується пам’ять тих українців, які боролися за Батьківщину та не завагалися віддати навіть своє життя заради неї. Вперше Свято Героїв було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові.
23 травня 1938 року був убитий провідник ОУН Євген Коновалець. Також у травні, в 1926 році, було вбито очільника Державного Центру УНР в екзилі Симона Петлюру. А за два роки перед тим, у травні 1924 року, за невизначених обставин загинув один з головних ідеологів українського націоналізму Микола Міхновський. На честь них, а також інших героїв українського національно-визвольного руху, і проголошено це Свято.
«Помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів твоїх, невинну кров помордованих дітей твоїх, величну смерть героїв української нації і тисяч інших незнаних нами, що їх кості порозкидані або таємно поховані» (Молитва українського націоналіста).
Русь заклала основи традицій української державності. Племенні об’єдання слов’ян на території нинішньої України та північніше, збагачені впливами інших народів, були сконсолідовані довкола Києва, що став центром політичного тяжіння та культурного піднесення. З традиції Русі маємо український герб, грошову одиницю, і власне Київ як політичний і культурний центр України.
«Факти нашої історії говорять, що існували ми як велика держава й як велика нація за Великих Київських Князів і упали з упадком князівської влади» (В. Липинський)
Галицько-Волинське князівство продовжило традиції української державності. Засновником його був князь Роман Мстиславович, син великого київського князя Мстислава II Ізяславича. А вже його син – Данило Романович – вважається першим українським правителем, що отримав королівську корону. Це стало ознакою західноєвропейського вибору України ще в ХІІІ столітті.
Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтське стало прямим спадкоємцем державницьких, правових, культурних та економічних традицій Русі. Саме руські еліти сформували обличчя цієї держави, руські князі та воїни обороняли її від агресивних сусідів. Одним з найвідоміших полководців Європи в XVI столітті був князь Костянтин Острозький – переможець московських і турецьких військ, що перебував на службі в ВКЛ.
В XVI столітті нащадки руських князів і шляхтичів – козаки – створили на давньоруських військових і європейських лицарських традиціях військово-політичну організацію – Запорозьку Січ. Пізніше постала козацька держава – Гетьманщина. Впродовж століть козаки протистояли поглиненню України іноземними державами, закріпаченню людей та колонізації культури.
У ХІХ столітті українці пройшли шлях від романтичного захоплення минулим до політичного самоусвідомлення як української нації. В 1917 році розпочалися перші визвольні змагання, під час яких українцям вдалося створити власну державу, яка відроджувала традиції Русі та Гетьманщини. В протистоянні з переважаючими ворогами українці – від ветеранів І-ї Світової війни і до гімназистів – героїчно втримували незалежність кілька років, проводили зухвалі атаки проти загарбників. Михайло Грушевський, Євген Коновалець, Павло Скоропадський, Симон Петлюра – всі вони мали різні бачення майбутнього України, але готові були боротися за неї.
Під час ІІ-ї Світової війни українці продемонстрували приклад боротьби за свою державу навіть в умовах, коли її фактично не існувало. 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення української держави, створено уряд. Акт спирався на традиції УНР і ЗУНР. Починають діяти українські збройні підрозділи, які зрештою об’єднуються в багатотисячну Українську повстанську армію та впродовж років протистоять іноземним загарбникам.
У 1991 році Україна вчергове відновила свою незалежність. Тоді вдалося зробити це мирним шляхом, але починаючи з 2014 року триває справжнє випробування української державності у вирі війни. Українці дорогою ціною підтверджують свій суверенітет на власній землі. Сили оборони України продовжують традиції предків, мстять смерть великих лицарів минулого, роблять усе, щоб відкинути ворога з рідної землі та здобути свою славу в бою.