Але вони не самі. Ми боремось за них.
«Азов» діє. Системно, щодня працює на всіх рівнях, аби пришвидшити повернення наших полонених.
Кожен боєць «Азову» розуміє: полонений окупант — це шанс повернути свого побратима. Лише на Торецькому напрямку за кілька місяців бійці 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» взяли в полон десятки окупантів. У січні 2025 року — 23 російських військових. У березні — ще 20. Нещодавно — ще 8. Робота триває. Це — наш обмінний фонд.
Делегації військовослужбовців «Азову» регулярно зустрічаються з парламентарями, дипломатами та правозахисниками Великої Британії, Німеччини, Європейського Союзу. Ті, хто повернувся з полону, свідчать особисто: на засіданні Ради Безпеки ООН, у штаб-квартирі НАТО, в парламенті Великої Британії та у Бундестазі, і навіть на червоній доріжці Венеційського кінофестивалю. Говорять від імені тих, хто не може. Про катування, знущання, тортури. Про життя між допитами.
Асоціація родин захисників «Азовсталі» започаткувала всеукраїнську акцію «Free Azov». Щонеділі близькі та рідні полонених виходять на вулиці своїх міст — усе заради того, щоб світ знав: захисники «Азову» досі в руках ворога. І поки вони там — тиша не прийнятна.
Подібні акції відбуваються і за кордоном. З 16 по 20 травня пройшли маніфестації до річниці виходу гарнізону з «Азовсталі» — у Стокгольмі, Барселоні, Чикаго, Единбурзі, Порту, Вільнюсі, Вашингтоні, Мілані.
«Азов» разом з Асоціацією також запустили проєкт moscowconvention.com, який наочно демонструє порушення РФ Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Днями, спільно з Відділенням міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ «Азов», було представлено сайт russian-inferno.com — платформу, що документує свідчення про умови утримання наших полонених у російських тюрмах. Проходить систематична робота над залученням лідерів думок та соціально відповідального бізнесу для підтримки гласності проблеми. Постійно реалізуються різноманітні культурні колаборації та випуск тематичного мерчу.
Родичі полонених виступають у медіа, беруть участь у форумах, акціях і дискусіях, щоб тримати тему полону у фокусі суспільства та міжнародної спільноти. Звільнені з полону теж не мовчать, бо знають, як це — бути там. Беруть участь у кожній акції, кожному зверненні, кожному ефірі. Нагадують: полон — це не минуле. Це — теперішнє.
Ми не зупинимось, поки всі наші не повернуться додому.