Три роки тому, 20 травня 2022 року, Маріупольський гарнізон виконав наказ вищого командування і вийшов у полон.
Перед цим — майже три місяці оборони в повному оточенні, без сну, без достатньої кількості медикаментів та їжі, під постійним вогнем.
Це більше, ніж оборонна операція. Це був момент, коли існування держави висіло на волосині. Коли російська армія розраховувала захопити країну за кілька тижнів — Маріуполь тримався майже три місяці. Відтягнув сили. Зламав темп наступу. І змусив ворога змінити плани.
Це була одна з найжорстокіших битв повномасштабної війни. І одна з найважливіших. Маріупольський гарнізон став стіною, яку не змогли проломити ані ворожі танки, ані авіабомби.
20 травня — день, коли битва за Маріуполь перейшла у нову фазу. Фазу полону. Боротьби без зброї.
За ці три роки багато чого змінилося. Фронт перемістився. «Азов» виріс, зміцнів, загартувався. Незмінним лишається одне: ми щодня приймаємо бій на фронті заради них — наших полонених побратимів.
«Азов» був, є і завжди буде силою, яка не залишає своїх.
Ми пам’ятаємо кожного. Боремось за кожного.
І ніколи не назвемо цю історію завершеною, поки останній наш боєць не ступить на вільну землю.