Надто добрий для війни, надто хоробрий для мирного життя. Чотири роки без Дюшеса

Дюшес АЗОВ

21-річний юнак із Вінничини запам’ятався побратимам безстрашним воїном, що завжди приходив на допомогу товаришам.

«Порядний і чесний боєць, відданий слову і ділу. Він гідно пройшов свій земний шлях», – так згадують азовці Дюшеса.

Владислав Дюсов із позивним «Дюшес» з ранніх років почав цікавитися історією світу та світоустроєм і згодом вступив на факультет соціології та права Київського політехнічного інституту. Паралельно хлопець захоплювався спортом і був футбольним ультрас. Владислав не зміг залишатися осторонь подій на Майдані, тож став активним учасником Революції Гідності. А з початком війни на Донбасі одразу ж відправився на фронт добровольцем захищати свою країну від окупанта. Спочатку воював у складі батальйону ОУН, з бійцями якого мужньо боронив Піски під час «гарячих» обстрілів. У полк «Азов» Дюшес прийшов навесні 2015 року, та за місяць боїв встиг проявити себе досвідченим та відповідальний воїном, що не боїться смерті та нестримно рветься в бій.

31 травня 2015-го Дюшес разом із азовцями «зачищав» підозрілий будинок та подвір’я на позиціях у Широкиному поблизу Маріуполя. Саме тут юнак підірвався на ворожій розтяжці та зазнав важких поранень: йому відірвало ногу й пальці на руці. Побратими згадують, як стійко Влад тримався, миттєво зорієнтувався у своїх пораненнях й підказував, куди і як накладати джгут. Бійця швидко госпіталізували та лікарі все ж не змогли врятувати життя воїну.

Владислав Дюсов посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, а у рідному місті Влада, Могилів-Подільському, відкрито меморіальну дошку загиблим у війні на Донбасі бійцям. Є на ній і портрет 21-річного азовця Дюшеса.

Пам’ятаємо!
Помстимося!