ХТО ТАКІ ХОРУНЖІ?


Ми живемо в добу гібридних війн, отже весь час (як на фронті, так і в тилу) фактично перебуваємо на лінії гібридного зіткнення. Характер сучасних війн вимагає ідеологічної мотивації бійців. Ідеологічно вмотивоване військо воює на порядок краще, натомість невмотивований боєць в умовах гібридної війни не просто неефективний, він навіть може являти собою загрозу. Згадайте розагітованих більшовиками солдатів й матросів у Першу Світову.

Тож мотивація бійців в умовах гібридної війни – це не просто одна з задач командування, це справа загальнонаціонального значення. На жаль, сьогодні в Україні на державному рівні цим ніхто не займається. Посади заступників командира по роботі з особовим складом у вітчизняних військових частинах за інерцією продовжують існувати. Але функціонал цих офіцерів – це радянський атавізм з творенням непотрібних папірців і перекладанням їх з місця на місце. При чому така «робота з особовим складом» здійснюється в абсолютному відриві від власне особового складу. Окрім вищезгаданих радянських атавізмів роботи з особовим складом в українських військах не спостерігається взагалі. А це не просто потрібно, це життєво необхідно для самого існування нашої держави і майбутнього українських дітей.

Отже, відсутність не те що державної програми, а навіть банального бачення проблеми на державному рівні, змусила діяти нас, добровольців-волонтерів. Як захист від гібридних загроз ще в 2015 році в полку «Азов» ми утворили полкову хорунжу службу. Назви «політрук», «замполіт» чи «офіцер-виховник» не можуть в повній мірі охопити функціонал бійців, що здійснюють роботу з особовим складом, вони ідеологічно неприйнятні й морально застарілі. Саме тому ми вирішили звернутися до козацької термінології. Обрана нами назва «хорунжий» звісно не має прямих аналогій в історичному Війську Запорізькому, але вона сигналізує про зв’язок носія такого звання з найсвятішим, що є в підрозділі – бойовим знаменом-хоругвою, уособленням честі військової формації. Кардинальною відмінністю добровольців-хорунжих від кадрових замполітів стала активна участь у житті своїх підрозділів. Хорунжі несуть службу разом з особовим складом, а не при штабах.

Ніякого офіційного затвердження служба звісно ж не проходила, формально являючи собою позаслужбову ініціативу окремих бійців. Восени 2017-го ми організували школу для підготовки хорунжих, давши їй ім’я головного ідеолога ОУН підполковника Миколи Сціборського. Школа була чисто волонтерською ініціативою, подібно до численних курсів по тактичній медицині, розмінуванню й іншим військовим дисциплінам, що проводилися іншими волонтерами у військових підрозділах. Організатори і курсанти спеціально узгоджували час занять зі своїми відпустками. Програма школи включала  військову психологію, військову педагогіку, військову історію, риторику, лідерство і ряд інших курсів. Окрім «азовців» школу ім.М.Сціборського пройшли й добровольці-«східняки». В серпні 2018-го хорунжі з різних підрозділів (як «Азову», так і «Сходу») пройшли курси підвищення кваліфікації, обмінялися досвідом і доповнили свої знання новими тренінгами. Досвід роботи хорунжих впевнено показує, що якісна робота з особовим складом не тільки усуває внутрішні протиріччя в підрозділах але й мінімізує побутові проблеми, пов’язані з людським фактором. Перемога України в війні можлива лише якщо система, подібна хорунжим, перетвориться з волонтерської ініціативи окремих бійців з окремих підрозділів у частину державної програми реформування силових структур. Вона (Перемога) можлива тільки у разі, якщо бійців до неї спонукатимуть  ті, хто до неї реально прагне.

на фото – хорунжий Дмитро Пругло (Круглий), випускник Хорунжої школи ім.п/п-ка М.Сціборського, героїчно загинув 7.VІ.2019 р. на Світлодарській дузі, перебуваючи до останнього зі своїм підрозділом.