Грузинський доброволець, що загинув у бою за волю України. Пам’яті Георгія «Сатани» Джанелідзе


Він не зміг залишатися осторонь, коли проросійські бойовики, що вже намагалися паплюжити його рідну Грузію, напали на Україну. 41-річний боєць «Азову» Георгій Джанелідзе, позивний «Сатана», був родом із Тбілісі, тут служив у батальйоні імені Гулуа. 2008 року, коли прокремлівські війська розпочали збройну атаку на його рідну Грузію, воїн став на захист Батьківщини від російських окупантів. Згодом Георгій переїхав із сім’єю до Туреччини, де мав благополучне життя та гідну роботу. Та коли війська держави-агресора вторглися в Україну, Георгій відправився до нашої країни, аби допомогти братньому народу протистояти спільному ворогу та поділитись бойовим досвідом із нашими військовими.

«Колись українські воїни воювали за нашу Батьківщину, за Грузію, коли до нас прийшла біда. А грузин не може залишатися в боргу, тому я приїхав, аби воювати проти російської армії та допомагати українським братам. Це наша спільна справа та обов’язок», ‒ говорив Сатана.

У полку «Азов» грузин був бійцем та інструктором. Він навчав українських добровольців військової справи та сам розміновував небезпечні ворожі знахідки, знаючи, що в нашій країні на той час не було достатньої кількості фахових спеціалістів-саперів.

«Сатана прийшов до нас в активну фазу протистояння на Сході, відразу після Широкинської наступальної операції. Це був досвідчений офіцер. Після випробувального терміну стало зрозуміло, що це справжній лідер! Не тільки вправний солдат, а ще й бувалий командир», – згадує друг Кірт, тодішній командир другої сотні полку.

Разом із Джанелідзе в полку воювало ще кілька грузинів, які так само не змогли залишатися осторонь російської агресії. На передовій у перервах між боями вони постійно розважали наших хлопців легендарним грузинським співом, розповідають азовці.

Боєць «Азову» Бродяга в одному з інтерв’ю згадує: «Коли ми з ним познайомились на одному з бойових виїздів, він мені сказав, що я схожий на його сина і він дуже за мене хвилюється. Загалом Сатана до всіх молодих хлопців у полку ставився як до синів».

Розповідаючи про Георгія, його побратими наперебій наголошують: «Він був гідним воїном, тим, хто до останнього залишався в бою». Навіть коли отримав поранення в голову в перестрілці з сепаратистами поблизу Широкиного, азовський грузин не залишив побратимів та продовжив виконувати свій братерський обов’язок.

Фатальним стало для Сатани 19 квітня 2015 року. Тоді «Азов» брав участь у позиційних боях у Широкиному. Того дня Георгій Джанелідзе разом із бійцями «Азову» виконував надважливе завдання в районі цього селища. Сатана йшов попереду всієї групи та розміновував житловий район. Ворожа диверсійно-розвідувальна група наштовхнулась на позиції нашого полку ‒ і розпочався бій. Грузинський воїн потрапив у засідку під кинджальним вогнем противника.

«Сатана завжди йшов першим, він встиг вбити одного з нападників, з переляку другий пустив чергу від стегна і поцілив героя. Георгій загинув відразу, за його тіло ми вели бій дві з половиною доби. Противник втратив 10 вбитими та пораненими. Десять за одного – саме таку ціну ми їм назначили. Хоча Сатана вартує тисячі ворогів», – наголошує Кірт.

В цей час сепаратисти намагалися вирвати загиблого воїна, відтягнули його впритул до свого блокпоста, а потім взагалі цинічно замінували тіло героя. Повернути загиблого Георгія Джанелідзе змогли лише після переговорів за участі ОБСЄ.

Попрощатися з героєм 24 квітня на Майдан Незалежності у Києві прийшли сотні людей, зокрема бойові побратими, грузинські високопосадовці, земляки воїна та пересічні кияни. Поховали Георгія Джанелідзе у його рідному Тбілісі на Мухатгвердському братському кладовищі. У нього залишилась мати, дружина, син та дві доньки.

21 квітня 2015 року грузинський воїн посмертно нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України». 2019 року у день загибелі Георгія на одному зі своїх гарнізонів бійці полку «Азов» особисто передали його сину Костянтину Джанелідзе нагороду батька «За оборону Маріуполя», адже Сатана був захисником цього міста.

На спомин про справжню грузинсько-українську дружбу знято кілька документальних фільмів, одним із головних героїв яких був доброволець Георгій Джанелідзе. Зокрема це стрічки «Брат за Брата» та «Брати. Реквієм за загиблими в АТО грузинами».

Пам’ятаємо!

Помстимося!