Зухвалець, який завжди був у перших рядах. Пам’яті друга Дєрзкого

дерзкій

П’ять років тому обірвалося життя нашого побратима Олександра Русака на псевдо «Дєрзкій». Під час важких боїв за Іловайськ машину, в якій їхали азовці, ворог обстріляв з гранатомета. На жаль, Дєрзкій загинув одразу, ще троє бійців отримали поранення. Йому було лише 23 роки.

Олександр Русак народився у Дніпрі. В юності захопився футболом, вболівав за футбольний клуб «Дніпро». Його друзі згадують, що він не пропустив жодного матчу. Коли розпочалася Революція гідності, Дєрзкій разом з іншими ультрас перебував в авангарді, на самому вістрі спротиву в гарячих точках. Заради спільної мети представники ворогуючих «фірм», які ще вчора перебували на протилежних трибунах, об’єдналися та проголосили негласне перемир’я. А коли «руский мір» почав просочуватися на східні терени України, великою мірою завдяки ультрас вдалося зберегти синьо-жовтий стяг над Харковом та Одесою. Більшість цих хоробрих та ідейних молодиків вирушила на палаючий Донбас, щоб зі зброєю в руках захищати свою землю. В їх числі, звісно, був і Сашко Дєрзкій, який долучився до лав батальйону «Азов». Його життєва позиція, патріотизм, енергійність та характер, який повністю відповідав його псевдо, просто не дозволяли йому спокійно сидіти вдома під час війни.

Сьогодні, коли минає п’ять років від дня загибелі нашого побратима, пам’ять про нього не згасає як серед братів по зброї, так і представників фанатського руху. На честь Дєрзкого у його рідному Дніпрі з’являються банери та графіті з його портретом як нагадування про відважного хлопця, що віддав життя за мирне небо.

Пам’ятаємо!
Помстимося!