Історично утвердилися два способи комплектування збройних сил – це контрактники, які отримують грошову винагороду за свою службу, та призовники, яких набирають в армію відповідно до загального військового обов’язку. Мотивацією перших є не тільки фінансове забезпечення, адже вони обрали військову справу своєю професією, тому їхній стимул – це розвиток власних вмінь і знань, відповідно до якого контрактники ростуть у посадах та званнях. Тобто загалом різниця між солдатом, який свідомо прийшов до війська та вирішив пов’язати з цією справою своє життя, та солдатом, якого, власне кажучи, змусили служити «срочку», очевидна. Водночас нерідко складається так, що строкова служба стає стартом для військової кар’єри.
