Рюкзак парамедика


До початку російсько-української війни поняття «парамедик» у нашій країні не було. Однак складні часи стали потужним поштовхом до розвитку всього, що пов’язане з бойовими діями, зокрема й такої важливої їхньої складової, як тактична медицина. 2014 року індивідуальна аптечка у кращому разі мала вигляд підсумка, який містив усе, що вдалося купити чи зібрати, без певної системи чи стандарту, в найгіршому ж – її просто не було. Про такі «прокачані» речі, як рюкзак парамедика, взагалі не йшлося. Проте це вже у минулому. Який вигляд має сучасний рюкзак парамедика, розкаже матеріал 8-го випуску нашого журналу.

Читати далі

Ініціатива «ASAP Rescue» – унікальне українське явище фронтової медицини


З початку російської агресії на Сході країни зародилась низка проектів із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні АТО/ООС. Приблизно одночасно у різних місцях на фронті з’явились і «ПДМШ», і «Госпітальєри», і «Медичний корпус» – всі вони були різного масштабу, розвивалися, трансформувалися. Серед організацій, які на передовій проводять рятувальні операції, важливе місце займає «ASAP Rescue». Редакція «Національної оборони» завітала до пункту дислокації ініціативи на Світлодарській дузі, аби з перших вуст дізнатися у її волонтерів, як народився та розвивається «ASAP» сьогодні.

Читати далі

Покликання «доброволець». Без наказів захищати Батьківщину


Захоплення Криму «без єдиного пострілу» у березні 2014 року породило в суспільстві переконання, що регулярна українська армія непідготовлена, немотивована виконувати свої безпосередні функції та якісно захищати державу. За роки незалежності, до початку війни на Сході, робилося все, щоб знищити оборонний потенціал українського війська. Стосувалось це як техніки, озброєння та іншого оснащення, так і кадрових призначень. Збройні сили України перебували, м’яко кажучи, у незадовільному стані. І це в той час, коли росіяни розгойдували ситуацію на Сході країни та анексували Крим. Саме в такий важкий для України період на її захист стали вмотивовані люди з характером. Іменують їх просто – добровольці.

Читати далі

НЕ ВІДСТУПАТИ Й НЕ ЗДАВАТИСЬ: 1918 – 1919


Відступивши з-під Бердичева, Січові Стрільці упродовж квітня 1919 року вперто обороняли Шепетівку – стратегічний залізничний вузол – від 2-ї Української радянської дивізії, аж поки стратегічне значення цього міста зменшилось.

Читати далі

Не відступати й не здаватись: 1918 – 1919


автор: Юрій Михальчишин
момент публікації: 21 березня 2012 року

Аксіомою для всіх людей доброї волі є твердження, що нація народжується там, де з її ім’ям на вустах помирають діти зі зброєю в руках і стають ангелами, які захищають тих, хто має жити і бути щасливим. У минулому столітті українцям не бракувало ангелів. Тернистий шлях на Голгофу проклали кілька сотень студентів, гімназистів і курсантів, яких кинули зупиняти головорізів полковника Муравйова під станцією Крути 29 січня 1918 року. Ангели революції останньою багнетною атакою вирвали з пащі більшовицького Левіафана те, що “за дякую” віддали динозаври українського державотворення. Легко вдавати з себе рафінованих інтелігентів за допомогою краватки-метелика (Винниченко), мудрих батьків нації за допомогою професорської бороди (Грушевський), полководців та вождів за допомогою гламурного військового френчу (Петлюра). Але відповідати за слова куди важче, аніж писати багатотомні цеглоподібні книжки, пашталакати на мітингах і засіданнях Центральної Ради та симулювати розбудову буржуазної держави під марксистсько-ліберальною фразеологією. Важко зрозуміти, що механічно розбудовувати інституційний механізм і апарат держави, народженої в агонії Російської імперії, копіюючи абстрактні європейські утопії соціального щастя, коли довкола злидні, поміщицькі латифундії, майже повний контроль іноземного капіталу над промисловістю і 40 мільйонів етнічних українців, які слабко уявляють, хто вони такі – не найкраща ідея.

Читати далі

ДОКТРИНА ПОБАЖАНЬ. Добрих і не дуже.

автор: Микола Кравченко
момент публікації: 26 квітня 2019 року

Саме так можна охарактеризувати «Доктрину безпеки та миру», запропоновану «Рухом Опору Капітуляції». Основними її розробниками були люди імениті і здавалося б достатньо компетентні: Володимир Огризко, Володимир Василенко, Роман Безсмертний, Йосиф Зісельс, Сергій Квіт, Данило Лубківський. Але продукт нажаль вийшов абсолютно порожнім, а в деяких моментах навіть критично неприйнятним.

Читати далі

ФОРМУЛА ШТАЙНМАЄРА – ДОРОЖНЯ КАРТА КАПІТУЛЯЦІЇ УКРАЇНИ

ПОСТКОМУНІСТИЧНА ГЕОПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТИЧНІ ПРОВАЛИ

Переглядаючи історію всіх конфліктів на пострадянському просторі до 2014 року, важко не помітити, що українські політики ніколи не займали тієї позиції, яка б суперечила  геополітичним інтересам Росії. Конфлікти на Північному Кавказі, Придністров’я, війна в Абхазії в 1992 р. були проігноровані українською владою як такі, що спровокували б тертя з РФ.

Читати далі

Церемонія шанування Генерала Петеріса Радзіня , який був офіцером Генерального Штабу Гетьмана України Павла Скоропадського, та заступником Начальника Генерального Штабу Директорії Симона Петлюри.


В той час, як вся країна спостерігає за виборчою істерією, а вчорашня влада намагається домовитись. Великі чини та міністри затаївши подих трясуться за свої посади та статки. Ми як бойовий підрозділ , зосередженні на зміцненню бойової міці , запоруки державного суверенітету. БТГР «Азов» вдало виконує бойову задачу на лінії розмежування спільно з підрозділами ЗСУ. За час свого бойового чергування, не раз вказали агресорам та окупантам, маріонеткам Кремля, що їхні посягання марні. А їх агресія буде багато коштувати, знищенні бойові машини противника, розбиті артилерійські та мінометні батареї, ліквідовані «ДРГ» групи та снайперські пари ворога. Це все тільки початок, бо вмотивовані українськи воїни не печуться за посади та нагороди, командування кожну копійку вкладає в підтримання та розвиток свого особового складу. Та й мета наша – Єдина Соборна та Самостійна Держава. Щоб там нам не приписували різні політичні провокатори.

Читати далі