Далекобійний снайперський постріл – особливе воєнне мистецтво. Сучасні снайпери діляться на багато підкатегорій, але саме дальність прицільного і смертельного пострілу вважається одним із важливих критеріїв оцінки майстерності снайпера. У світову воєнну історію увійшли «маестро вогню», досягненнями яких захоплюються та надихаються стрільці з усіх куточків світу. Саме про них сьогодні розповість «Національна оборона».
BrowningM2 і Карлос Хескок.
Карлос Норман Хескок II – одна з легенд Корпусу морської піхоти США, відомий рекордною результативністю під час війни у В’єтнамі. Народився він в Арканзасі, з підліткового віку займався полюванням і мріяв служити в морпіхах. У день свого 17-річчя він здійснив цю мрію, записавшись у морську піхоту США. 1966 року Хескок потрапив до В’єтнаму, спочатку служив у військовій поліції, потім став інструктором у школі снайперів 1-ї дивізії морської піхоти, а пізніше ‒ командиром снайперського взводу. «Кожен убитий партизан – це ще один американець, який зможе повернутися додому живим», – вважав Карлос. За один повний і один неповний терміни служби у В’єтнамі Хескок записав на свій рахунок 93 підтверджені ліквідації противника, також щонайменше 300 знищених солдатів і офіцерів не були підтверджені через умову «підрахунку тіл», що не завжди виходило зробити. Хескок увійшов в історію завдяки своїй перемозі в дуелі з в’єтнамським снайпером, коли він влучив точно в оптичний приціл противника. Цей епізод його бойової біографії ліг в основу сцен снайперських дуелей у багатьох кінофільмах, наприклад, у «Врятувати рядового Раяна». Крім того, Хескок встановив рекорд дальності, який був побитий тільки 2002 року, знищивши ворожого солдата на дистанції 2500 ярдів (2286 м) з кулемета Browning M2 калібру .50 BMG зі встановленим оптичним прицілом. Надихнувшись успіхами Хескока, військове відомство США створило спеціальну комісію, яка вивчала можливість розробки важкої снайперської гвинтівки на базі Browning. До того ж, це надалі дало поштовх до використання .50 BMG як перспективного снайперського калібру.
McMillan Tac-50 і канадці Аарон Перрі та Роб Фарлонг.
Капрал Аарон Перрі перебував у складі Канадського полку легкої піхоти принцеси Патрісії та брав участь в операції «Анаконда» в долині Шахі-Кот в Афганістані (2-18 березня 2002 року). Він здійснив вдалий постріл, підтверджений та задокументований, на дистанцію 2657 ярдів (2310 м), побивши рекорд Хескока. Однак буквально через кілька днів після цієї події один із членів снайперської групи Перрі на ім’я Роб Фарлонг помітив повстанців, що піднімалися на гірську висоту на відстані 2430 м. Перші два постріли капрала з такої ж McMillan Tac-50 виявилися невдалими, а третій став влучним. Снайперу довелося цілитися на 30 м вище, тому що на його прицілі не вистачало поправок, а куля летіла майже 5 с. Так Роб Фарлонг перевершив свого друга та встановив новий рекорд. Проте експерти вважають, що влучання в ціль із розмірами людини на такій дальності можна розцінювати як везіння, зважаючи на безліч чинників внутрішньої й зовнішньої балістики, які суттєво впливають на траєкторію кулі. Платформа Tac-50 – це 5-зарядна гвинтівка калібру 12,7х99 мм (.50 BMG) з поздовжньо-ковзним поворотним затвором. Затворна група карабіна класичної конструкції виконана за стандартами бенчресту – з мінімальними зазорами та допусками, затвор має два масивні бойові упори в передній частині. В армію Канади Tac-50 поставляється з прицілом Leupold Mark 4-16х40mm LR/T. Є дві варіації гвинтівки Tac-50: це 50 A1, на яку встановлена ложа з вуглепластику з укороченим ців’ям, і Tac-50 A1-R2, що комплектується прикладом унікальної конструкції, у яку вбудований гідравлічний компенсатор віддачі. Під час пострілу він передає імпульс віддачі на плечі стрільця, значно пом’якшуючи його.
McMillan Tac-338 і Кріс Кайл.
Звісно, у цій підбірці неможливо обійтися без «Американського снайпера» Кріса Кайла, який хоч і не побив рекорди попередників, зате став найбільш результативним снайпером в історії Збройних сил США. Під час виконання бойового завдання в Іраку він відпрацював свій найбільш дальній постріл гвинтівкою McMillan Tac-338 в калібрі .338 Lapua Magnum. Це сталося на околицях Багдада, у Садр-Сіті, 2008 року. Бойовик перебував на даху одноповерхової будівлі та взяв на плече РПГ, щоби вистрелити в конвой армії США, який їхав вулицею. Кріс Кайл у своїй книзі писав, що не сподівався на вдалий постріл, а думав, що вийде відігнати моджахеда або хоча б звернути увагу конвою, з яким не вдалося встановити радіозв’язок. Дистанція до цілі складала 1920 м. «Диявол Рамаді» сам визнавав, що зміг «зняти» бойовика значною мірою завдяки удачі. Снайперська гвинтівка Tac-338 – фактично така сама, як у Перрі і Фарлонга, але в 338 калібрі, спеціально адаптованому для потреб військових снайперів. За книгою, Кайл використовував чотири типи гвинтівок у школі снайпінгу й у польових умовах. Це були Mark-12 (5,56 мм); Мark-11 (7,62 мм) (MK-11 Mod X Special Purpose Rifle (SR25); Barrett M82 і поважна снайперська система M24 Sniper System (відома цивільним як Remington 700) у калібрі .300 Win. Mag з ложею McMillan, кастомним стволом і оригінальною групою затвора. Уже в Рамаді Кайл одержав «трьохсотку» з ложею Accuracy International, укороченим стволом та складним прикладом. Про .338 він писав у своїй книзі: «Ця куля летить далі та по більш прямій траєкторії, ніж куля п’ятдесятого калібру, вона менше важить і менше коштує, водночас завдає приблизно таких самих ушкоджень. Це прекрасна зброя».
Barrett М82А1 («Light Fifty») і Браян Кремер.
1982 року колишній офіцер поліції Ронні Барретт (Ronnie G. Barrett) у гаражній майстерні сконструював снайперську гвинтівку в калібрі 12,7х99 мм (.50 BMG) – пізніше вона отримала позначення Barrett M82. Винахідник запропонував свою розробку монстрам збройового ринку, таким як Winchester і FN, а після відмови останніх налагодив власне дрібносерійне виробництво, зареєструвавши фірму «Barrett Firearms». Першими клієнтами Баррета були мисливці й цивільні любителі високоточної стрільби, а в кінці 80-х партію з 100 гвинтівок М82А1 закупили війська Швеції, слідом за шведами гвинтівкою Барретта зацікавилися американці. Сьогодні слово «Барретт» фактично стало синонімом великокаліберної високоточної гвинтівки. У березні 2004 року в Іраку сержант другого батальйону рейнджерів Браян Кремер вразив ціль на дистанції в 2300 м із гвинтівки Barrett М82А1 боєприпасом Raufoss NM140 MP. Задокументовано, що за два роки служби в Іраку Кремер здійснив два успішні постріли дальністю понад 2150 м. Гвинтівка Barrett M82A1, безсумнівно, одна з найвідоміших у списку, могутній зовнішній вигляд і потужні характеристики зробили її уособленням снайперської зброї у поп-культурі. Калібр .50 BMG, у якому працює гвинтівка, показав відмінні характеристики під час стрільби на далекі дистанції. Належить до класу «антиматеріальних», але частіше застосовується як зброя проти ворожої піхоти. Старший сержант Ніколас Ранстрад також застосовував Barrett M82A1 у січні 2008 року і здійснив рекордний постріл на 2292 м в Афганістані. У квітні 2004-го у Стіва Рейчарда був відмінний постріл на дистанцію 1569 м з Barrett M82A3 у місті Латіфія, Ірак.
L115A3 Long Range Rifle .338 Lapua Magnum і Крейг Харрісон.
У листопаді 2009 року капрал підрозділу гвардійської кавалерії Blues and Royals британської армії Крейг Харрісон брав участь в операції коаліційних сил в Афганістані, провінція Гільменд, у районі Муса-Кала. Під час бою, застосовуючи гвинтівку L115A3 Long Range Rifle виробництва Accuracy International, з відстані 2475 м йому вдалося двома пострілами знищити двох талібів-кулеметників, а третім ‒ вивести з ладу сам кулемет. В інтерв’ю телекомпанії BBC Харрісон повідомив, що йому було потрібно 9 пристрілювальних пострілів, щоби потім уже послідовно «укласти» три кулі точно по цілях. Також Харрісон згадав про те, що того дня в районі Муса-Кала погодні умови були ідеальними для стрільби на великі відстані: чітка видимість і повний штиль. Згідно з даними програми JBM Ballistics, кулі, випущені Харрісоном зі снайперської гвинтівки L115A3 Long Range Rifle, досягли своєї цілі приблизно через 6,017 с польоту, їхня швидкість впала з 936 м/с до 251,8 м/с, а вертикальне відхилення склало близько 120 м (тобто якби снайпер перебував на одній висоті з цілями, йому довелося б цілитися на 120 м вище). Результат Харрісона був занесений у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільш дальній підтверджений успішний постріл, здійснений у бойових умовах. Титул найвлучнішого стрільця належав капралу 8 років.
McMillan Tac-50 і снайпер, чиє ім’я невідоме.
У червні 2017 року ЗМІ повідомили, що канадський снайпер-спецназівець встановив новий рекорд, який увійшов у світову військову історію. Під час бойових дій у місті Мосул, Ірак, військовослужбовець елітного підрозділу «Joint Task Force 2» з відстані в 3540 м застрелив одного з бойовиків ІДІЛ, які мали намір атакувати солдатів. Командування військ спеціального призначення Канади підтвердило цю інформацію, але відмовилося розкривати ім’я снайпера й обставини бою. Рекордний постріл був зроблений з американської снайперської гвинтівки McMillan Tac-50 калібру .50 BMG. Снайпер займав позицію у висотній будівлі, час польоту кулі склав 10 с. Що важливо, постріл фактично зірвав напад бойовиків на іракські сили безпеки. Він підтверджений спостерігачами, зафіксований відеокамерами та знімками із супутника. Сподіваємося, рано чи пізно ім’я снайпера розсекретять і він розповість подробиці успіху та про те, як вдалося не в «тепличних» полігонних умовах, з пристрілюванням, а в справжньому бою здійснити постріл, який більш ніж на цілий кілометр перевершив світовий рекорд.
Рекорд В’ячеслава Ковальського
В’ячеслав Ковальський, снайпер Служби безпеки України, встановив новий світовий рекорд, влучивши у ціль на відстані 3800 метрів. Цей рекордний постріл був здійснений з гвинтівки “Володар Обрію”, яка є власною розробкою СБУ. До повномасштабного вторгнення Ковальський був підприємцем, а снайпінгом займався як хобі. Він почав стріляти у віці за 30 років і швидко досяг успіхів у цьому виді спорту. У 2011 році він посів перше місце на європейських змаганнях по F-Class Open – стрільбі на точність на великі відстані.
Рекордний постріл був здійснений на півдні України. Ковальський разом з двома бійцями СБУ спостерігали за двома опорними пунктами ворога. Після тривалого спостереження вони вирахували російського інструктора, який став ціллю. Ковальський вирішив зробити корегувальний постріл, щоб збільшити свої шанси на влучання. Цей рекордний постріл не тільки демонструє високий рівень професіоналізму українських снайперів, але й підкреслює важливість інновацій у військовій техніці. Гвинтівка “Володар Обрію” здатна вражати цілі на відстані до 4 кілометрів, що робить її унікальною у своєму роді.
Зброя снайпера є важливим елементом сучасної військової техніки, дозволяючи вражати цілі на великих відстанях з високою точністю. Відомі моделі, такі як американська M24 та британська L115A3, демонструють високу точність на відстанях до 800 і 1500 метрів відповідно.
Сучасні снайперські гвинтівки оснащуються різноманітними прицілами, включаючи лазерні далекоміри та тепловізійні приціли, що підвищує точність стрільби. Наприклад, приціли з лазерним далекоміром можуть точно вимірювати відстань до цілі, що значно підвищує точність стрільби. Також використовуються тепловізійні приціли, які дозволяють бачити цілі в умовах поганої видимості або вночі.
Снайперська зброя також включає аксесуари, такі як глушники та сошки, які забезпечують стабільність і зменшують звук пострілу. Важливим елементом є також високоякісні боєприпаси, що відповідають вимогам конкретної гвинтівки.
Снайперська зброя відіграє важливу роль не тільки у військових операціях, але й у правоохоронних органах для нейтралізації небезпечних злочинців та звільнення заручників. Висока точність та дальність стрільби дозволяють виконувати завдання з мінімальним ризиком для цивільного населення.
Таким чином, снайперська зброя є важливим інструментом у сучасних військових та правоохоронних операціях, постійно вдосконалюючись для забезпечення високої ефективності у будь-яких умовах.
Снайперська стрільба завжди була однією з найскладніших і найпрестижніших дисциплін у військовій справі. Вона вимагає не тільки високої точності та майстерності, але й здатності враховувати безліч факторів, таких як вітер, температура, вологість та навіть обертання Землі. Останніми роками технології значно вдосконалилися, що дозволило снайперам досягати неймовірних результатів.
Одним з найвідоміших рекордів у цій сфері є постріл українського снайпера В’ячеслава Ковальського, який влучив у ціль на відстані 3800 метрів. Цей рекорд був встановлений під час російсько-української війни у 2023 році. Ковальський разом зі своїм напарником використовували сучасні технології для точного визначення відстані та розрахунку траєкторії кулі. Перший постріл був невдалим, але другий влучив у ціль, що стало новим світовим рекордом.
Попередній рекорд належав канадському снайперу, який у 2017 році влучив у ціль на відстані 3540 метрів. Цей постріл був здійснений під час операції в Іраку. Канадський снайпер використовував гвинтівку McMillan TAC-50, яка відома своєю високою точністю та потужністю.
Снайперська стрільба на великі відстані вимагає не тільки високоякісної зброї, але й спеціальних боєприпасів. Наприклад, кулі для таких пострілів мають особливу форму та вагу, що дозволяє їм зберігати стабільність у польоті. Крім того, снайпери використовують спеціальні приціли з лазерними далекомірами та балістичними калькуляторами, які допомагають точно визначати відстань до цілі та враховувати всі зовнішні фактори.
Важливу роль у встановленні рекордів відіграє також підготовка снайперів. Вони проходять інтенсивні тренування, які включають не тільки стрільбу, але й фізичну підготовку, тактичні вправи та вивчення метеорології. Снайпери повинні бути готові діяти в будь-яких умовах, включаючи екстремальні температури та складний рельєф.
Снайперські рекорди не тільки демонструють високий рівень майстерності окремих стрільців, але й підкреслюють важливість інновацій у військовій техніці. Вони показують, що завдяки сучасним технологіям та ретельній підготовці можна досягати неймовірних результатів навіть у найскладніших умовах
Таким чином, снайперський рекорд дальності є не тільки показником майстерності стрільця, але й результатом злагодженої роботи всієї команди та використання найсучасніших технологій. Це досягнення надихає нові покоління снайперів на подальші звершення та вдосконалення своїх навичок.
Стати снайпером в Україні – це складний і відповідальний процес, який вимагає високого рівня фізичної підготовки, психологічної стійкості та спеціальних навичок. Ось основні кроки, які потрібно пройти, щоб стати професійним снайпером:
- Медичне обстеження: Перший етап – це проходження медичної комісії, яка оцінює фізичне та психічне здоров’я кандидата. Важливо мати добрий зір, але сучасні оптичні приціли дозволяють коригувати навіть незначні проблеми із зором.
- Відбір та тестування: Кандидати проходять спеціальні тести, які допомагають визначити їхні морально-етичні цінності, рівень інтелекту та здатність до витримки. Важливо бути рішучим, впевненим у собі та мати аналітичне мислення.
- Фізична підготовка: Снайпер повинен бути фізично витривалим, здатним долати значні відстані, водні перешкоди та підніматися на висоти. Військовий снайпер носить на собі близько 30 кг спорядження, тому фізична підготовка є ключовим елементом.
- Навчання стрільбі: Навчання починається з пристрілки на 100 метрів і поступово збільшується до 200, 300, 400 і більше метрів. Важливо вміти стріляти не тільки в спокійних умовах, але й під час стресових ситуацій.
- Тактична підготовка: Снайпер повинен вміти маскуватися, залишатися непомітним та діяти в умовах дикої природи. Важливо вміти зливатися з оточенням і не викривати своєї позиції.
- Вивчення балістики та метеорології: Снайпер повинен розуміти основи балістики, знати, як різні погодні умови впливають на траєкторію кулі, і вміти враховувати ці фактори під час стрільби.
- Психологічна підготовка: Важливо бути готовим до тривалого перебування в умовах ізоляції, стресу та небезпеки. Снайпер повинен мати високу психологічну стійкість і здатність приймати швидкі та правильні рішення.
- Практичний досвід: Після завершення навчання снайпери проходять практичні тренування, які включають реальні бойові завдання та симуляції. Це допомагає закріпити отримані знання та навички.
Таким чином, стати снайпером в Україні – це тривалий і складний процес, який вимагає від кандидата високого рівня підготовки, як фізичної, так і психологічної. Але для тих, хто готовий пройти всі етапи, ця професія відкриває можливості для захисту своєї країни та досягнення високих результатів у військовій справі.
Курс підготовки снайперів “Азову” триває шість тижнів і включає навчання з різною зброєю, маскування, приховане переміщення та облаштування позицій. Учасники курсу вдосконалюють свої навички в умовах, наближених до бойових, і проходять суворі випробування, щоб довести свою готовність до виконання бойових завдань.
Ефективна робота по надвіддалених цілях – це цілий комплекс заходів: розвідка, спостереження, оцінка обстановки, потужна зброя й допоміжні засоби, безліч розрахунків та, що не заперечують самі високоточні стрільці, певною мірою удача. Поки на світовій арені не припиняються протистояння, а озброєння постійно вдосконалюється, нас чекають нові рекордні показники дальності снайперського пострілу. Хоча самі снайпери зазначають, що для того, щоби працювати на відстань понад два кілометри, потрібні умови, які рідко бувають власне у справжній бойовій обстановці. Крім того, вірогідність влучного першого пострілу на надвеликі дистанції досить мала.
Матеріал наданий редакцією з архіву журналу “Національна оборона”.
