У сучасній версії «Молитви українського націоналіста» (яка є головним ідеологічним текстом «Азову») згадується лише одна історична постать — «Батько Хмель» — гетьман Богдан Хмельницький, керманич Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 рр.
За майже 10 років Хмельниччини видатних боїв було чимало, цей період характеризується численними звитягами козацтва над польськими окупантами. Але найбільше звитяг української зброї припадає саме на 1648 рік, що й дало можливість відродити Українську Державу, яку самі козаки називали просто — Військо Запорозьке, а науковці згодом «охрестили» Гетьманщиною.
Але першою битвою «Батька Хмеля» та його побратимів, яка проклала шлях до незалежності українського народу від Речі Посполитої, стала перемога на Жовтих Водах, що тривала з 29 квітня по 16 травня 1648 року і відбулася на території сучасної Дніпровщини.
Передумови: чому вибухнуло повстання Хмельницького
Каталізатором (іскрою), яка розпалила повстання, став особистий конфлікт чигиринського сотника реєстрового війська Богдана Хмельницького з місцевим підстаростою, поляком Чаплинським, який напав на його хутір Суботів. Не знайшовши правосуддя у польської влади, Хмельницький поїхав на Запоріжжя.
Втім, козаки, селяни, міщани та духовенство не почули б його заклики до збройної боротьби, якби для цього не склалися вагомі передумови й причини:
- Соціальне та релігійне гноблення. Після придушення козацько-селянських повстань 20–30-х років XVII ст. польські магнати та шляхта були впевнені в остаточному пануванні на цих теренах, а український народ насильно намагалися полонізувати та покатоличити. Цей час увійшов у історію Речі Посполитої як період «Золотого спокою» (1638–1648), адже в цей період не відбулося жодного повстання.
- Посилення панщини. При цьому центральна королівська влада була слабкою і не могла реагувати на свавілля польських магнатів і шляхти.
- Обмеження прав козацтва. Через «Ординацію Війська Запорозького» 1638 р. права козаків були урізані, а шлях на Січ, що лежав через дніпровські пороги, контролювали урядові війська у новозбудованій фортеці Кодак.
- Фактор ветеранів. Ще у 1647 році з європейських фронтів Тридцятилітньої війни (1618–1648) почали масово повертатися козаки-кондотьєри після припинення виплат за службу. Професійні вояки з чималим бойовим досвідом жахнулися від свавілля шляхти й готові були будь-якої слушної миті взятися за зброю.
Початок Визвольної війни та шлях до Жовтих Вод
Повстання не готувалося заздалегідь, все відбулося спонтанно. 25 січня запорожці на чолі із Хмельницьким знищили урядову залогу біля острова Хортиця. Більша частина реєстровців перейшла на бік сотника-втікача й обрала його гетьманом. З Січі він звернувся з універсалами до українського народу, закликаючи повстати проти гнобителів, а від польського уряду вимагав вивести з України урядові війська і скасувати ненависну козакам «Ординацію».
Заручившись підтримкою Туреччини, в лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Ґіреєм ІІІ про військову допомогу, адже козаки мали недостатньо кінноти та остерігалися удару кримчаків у спину.
Польський уряд відправив проти повстанців 12-тисячне військо на чолі з коронним і польним гетьманами — Миколою Потоцьким та Мартином Калиновським, щоб задушити бунт у зародку і не допустити його поширення Україною. Втім, полководці припустилися стратегічної помилки: розділили військо, частину якого повів на повстанців 24-річний син гетьмана Потоцького — Стефан.
29 квітня поляки стали табором під Жовтими Водами — так називали урочище в долині річки Жовтої, що є лівою притокою Інгульця. В деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, тож продукт окиснення відповідно фарбував воду. Сюди ж підійшло і козацько-татарське військо.
Битва під Жовтими Водами – як усе відбувалося
Запорожці одразу почали штурмувати шанці Потоцького. Але 10 гармат поляків на вежах відбивали їхні штурми, а у козаків було лише три фальконети малого калібру. Згодом козаки замкнули зусібіч польський табір та обстрілювали його, періодично йдучи в наступ: «…день і ніч боротьба з ними була, і по кілька разів на день».
Переламний момент: повстання реєстровців
Паралельно гетьман скористався помилкою поляків, тим більше, що одним з командирів реєстровців у Кам’яному Затоні був його друг — полковник Станіслав Кричевський. Під впливом агітації посланців Хмельницького майже 4000 реєстровців повстали, вбили своїх очільників Барабаша й Караїмовича, обрали новим командиром Філона Джелалія і перейшли на бік гетьмана.
Коли Хмельницький повернувся з новою армією до Жовтих Вод, перебіжчики демонстративно пройшли повз табір Потоцького-молодшого, дали вітальний залп із самопалів на честь гетьмана і вступили в його табір. Після цього реєстрові козаки з польського табору також перейшли на бік повсталих. Тогочасна приказка підтвердила: «Воювати козаками проти козаків — все одно, що вовком орати».
Відтак, становище поляків було катастрофічним: лише 1500 солдатів, тоді як сили гетьмана переважали вже майже удесятеро. 14 травня Стефан Потоцький розпочав переговори, в ході яких Хмельницький вимагав здати всю артилерію і клейноди й гарантував полякам право на відступ. Свої вимоги були й у Тугай-бея: представник хана не бажав примирення, йому була потрібна битва, в якій татари зможуть полонити багато шляхтичів заради викупу.
Тож Стефан Потоцький вирішив врятуватися організованою втечею. У ніч з 15 на 16 травня його військо пробилося з оточення і почало марш до урочища Княжі Байраки в похідно-бойовому порядку: великим кінним чотирикутником, готовим до раптової атаки з кожного боку (стара тактика важкої польської кінноти).
Вже за 8 км поляків атакувала татарська кіннота. За описом очевидця, стріли нищили та нівечили людей і коней. Втікаючи, польські вояки потрапили у підготовлену засідку полковника Максима Кривоноса. Почалась битва, у якій «вода змішалась з кров’ю». Сотні польських воїнів загинуло, близько 3 тисяч жовнірів і 50 шляхтичів потрапили в полон. Поранений Стефан Потоцький став здобиччю татар, але помер вже за кілька днів від гангрени у кримському степу.
Наслідки першої перемоги
Після цього тріумфу натхнене військо Богдана Хмельницького вирушило на Корсунь, де знову розбило поляків наприкінці травня 1648 року. Поранений і переможений коронний гетьман Микола Потоцький, який втратив сина, запитав Хмельницького: «Чим же лицарству орд татарських заплатиш?». На що гетьман відповів: «Тобою», – і передав магната Тугай-бею.
Чому перемога під Жовтими Водами змінила хід історії
Перша перемога Хмельницького мала велике політичне і воєнне значення. Це стало можливим завдяки поєднанню швидкого маневру татарської кінноти з вогневою силою козацької піхоти: застосування загону кримчаків, що прикривав головні сили козацької армії, і розгрому ворога частинами.
Жовтоводська битва розвинула українське воєнне мистецтво та стала початком кризи польського воєнного мистецтва, зокрема ліквідації польської переваги у кавалерії (крилатих гусарів).
Загалом українсько-татарський союз у Визвольній війні виявився дуже ефективним. У цій битві повною мірою проявилася військова майстерність гетьмана, його талант полководця. Він враховував негативний досвід козацько-польських війн за попередні десятиліття, коли козаки не мали потужної кавалерії, спроможної протистояти польським гусарам. Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 рр. Хмельницький і його полковники неодноразово застосовуватимуть таку тактику і перемагатимуть.
Жовті Води як символ – перша битва за українську Незалежність
Перемога під Жовтими Водами мала величезне психологічне значення, вона дала надію українському народу на визволення з-під польського панування. На війну вирушили вже не лише козаки, але й селяни та міщани. Це сприяло поповненню козацького війська добровольцями, призвело до переходу всіх реєстрових козаків на бік повстанців.
Саме в цей час відновилася ідея української державності. Адже перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні і визвольного походу української армії на захід. Так локальне повстання перетворилося на повномасштабну війну.
Учасники визвольних змагань у наступні століття неодноразово надихатимуться славними часами Хмельниччини. Власне, сам «козацький міф», козацька слава, яка «не вмре, не загине», мотивуватимуть борців за Україну, перших націоналістів початку ХХ ст.
На згадку про цю переможну битву в сучасній Україні саме 6 травня відзначають День піхоти ЗСУ. Адже базою козацького війська була саме піхота, що підкреслює її історичне значення для української армії.
Значення битви сьогодні
У час новітньої війни за незалежність спадок Жовтих Вод набуває особливого звучання. Ця перемога нагадує нам, що запорукою успіху є не лише чисельність війська, а й стратегічний хист, єдність та непохитна віра у власну правду. Дух козацької звитяги, що народився у степах під Жовтими Водами, сьогодні живе у кожному українському воїні, який тримає оборону проти російської навали. Історія доводить: українці здатні ламати плани могутніх імперій та перемагати навіть у найскладніших обставинах, тож слава «Батька Хмеля» залишається вічним орієнтиром для майбутніх поколінь захисників Держави.