1710 року в місті Бендери було підписано унікальний для свого часу державотворчий документ, який мав назву «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького». Нині ж він ширше відомий під назвою «Конституція Пилипа Орлика». Документ, що був створений за багато років до укладення конституцій європейських країн чи США, став не лише предметом дослідження світових істориків, але й прикладом для наслідування за межами України.
Одним із головних аспектів Конституції Орлика є той факт, що вона вперше закріпила основні засади демократичного устрою, який юридично поширювався на всю територію Гетьманщини. Ідеї, закладені у Конституції Орлика, випередили свій час на десятиліття, адже лише наприкінці ХVIII ст. за кордоном з’являються конституції, які за такими ж принципами спираються на демократію, як-от: Конституція США 1787 р., Конституція Франції 1791 р. або Конституція Швеції 1809 р.
Як Україна прийшла до своєї першої Конституції
Зародження українського конституціоналізму бере свій початок ще в XVI ст., коли більшість українських земель входила до складу Речі Посполитої. Західна модель освіти сприяла поширенню на теренах України конституційних ідей Реформації та Просвітництва, що своєю чергою заперечувало абсолютизм деяких європейських монархій та Московського царства. В умовах відсутності власної держави та враховуючи фактор колоніальної політики Речі Посполитої, провідні світські, духовні та громадські діячі-українці формували свої погляди з погляду реформування державного устрою Речі Посполитої. Згодом ця ідея трансформувалась у таку, що ставила на перше місце питання територіального та політичного устрою української держави, визнання прав і свобод українського народу, збереження української православної традиції.
Перші проекти та концепції державного устрою
Одним із перших мислителів, хто розглянув та обґрунтував концепцію державності (української), був Йосип Верещинський. Він став автором конституційного проєкту української козацької держави. Серед основних його положень варто виділити такі:
- Козацька держава – автономія у складі Речі Посполитої.
- Голова держави – князь, який є васалом польського короля.
- Запроваджується військово-територіальний полковий устрій з поділом на 12 полків.
- Переяслав – столиця держави.
І хоча польська влада відкинула проєкт Й. Верещинського, деякі з його положень стали підґрунтям для подальшого розвитку конституційно-правових ідей формування держави часів Гетьманщини. На державотворчу ідею також пізніше спирався Северин Наливайко, який у своєму зверненні до короля Сигізмунда ІІІ зауважував важливість створення козацької автономії на території Поділля.
Іншим прикладом є Петро Могила – мислитель та митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, який у своїх творах на перше місце виносив ідеї суспільного блага та доброчинства, досягнення яких він вважав пріоритетом державного устрою. Одним із основних джерел українського конституціоналізму стали козацькі правові звичаї. Козацьке самоврядування, виборність влади, відсутність абсолютизму стали тими демократичними рисами, які увійшли в основу української традиції конституціоналізму і були остаточно оформлені у Конституції Пилипа Орлика 1710 р. Не можна не згадати «Статут про устрій Війська Запорізького» 1648 р., який був розроблений за безпосередньої участі Богдана Хмельницького і який визначав статус гетьмана як глави козацької держави та значно розширював права козацьких урядовців.
Передумовою до створення першої Конституції стала поразка шведського і козацького війська у битві проти армії Петра І. Після цих подій гетьман Іван Мазепа був змушений емігрувати в Османську імперію разом з козацькою старшиною, де незабаром помер. Серед кандидатів на гетьманську булаву був і колишній Генеральний писар при Мазепі – людина «високого» походження та з блискучою освітою, а саме Пилип Орлик. Необхідність угоди між новообраним гетьманом та іншими верствами козацтва була продиктована тим, що у другій половині XVII ст. деякі з козацьких ватажків ухвалювали рішення всупереч принципам рівності та козацьких традицій загалом.
Що передбачала Конституція Орлика – головні революційні положення
Конституція Пилипа Орлика була дійсно революційним документом для свого часу. І хоча для її повної та правомірної реалізації необхідно було звільнити українські землі від московських військ, цей документ був ратифікований шведським королем Карлом ХІІ. Конституція була написана латиною та давньоукраїнською мовою і містила преамбулу та 16 статей. Серед найважливіших положень, які декларувала Конституція Орлика, варто виділити такі:
- Проголошення України незалежною державою: «Україна обох боків Дніпра має бути на всі часи вільною від чужого панування».
- Проголошення православ’я державною релігією: відновлення автокефалії української православної церкви та підпорядкування її Константинопольському патріарху.
- Кордони української держави: визначаються в межах Зборівської угоди 1649 р. (Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства). Гетьман як глава держави проголошується відповідальним за звільнення земель держави та забезпечення територіальної цілісності.
Ці пункти Конституції свідчать про те, що українська державотворча ідея увійшла у свій завершальний етап, і окреслені територіальні рамки вже не є умовною автономією в складі іншої держави, а мають усі риси суверенної країни. Конституція вперше декларувала демократичний устрій української держави шляхом розподілу гілок влади – на законодавчу, виконавчу і судову. Статті 6–9 Конституції закріплюють вищі органи державної влади. У цьому разі зосередимось на таких положеннях:
- Генеральна рада. Участь у Генеральній раді ставала обов’язковою для полковників, генеральних радників, сотників, виборних представників від Запорозької Січі та полків. Генеральна рада мала право вимагати гетьманський звіт про порушення тих чи інших козацьких вольностей, чи законів. Фактично Генеральна рада ставала законодавчим органом, який мав усі риси парламенту. Без її згоди гетьман не міг ухвалювати головні рішення.
- Рада генеральних старшин і гетьман. Стаття 6-та Конституції прямо зазначає, що першість у державі належить саме Генеральним старшинам, без погодження яких гетьман не має права ухвалювати управлінські рішення. Гетьман зберігає за собою статус глави держави, є головнокомандувачем козацького війська і має право затверджувати старшин, яких обирають на радах. Також запроваджено посаду генерального скарбника, що відбирало у гетьмана повноваження самостійно розпоряджатись скарбницею. Таким чином, гетьман і Рада генеральних старшин становлять виконавчу гілку влади.
- Судова влада. Повністю належить Генеральному Суду, який функціонує незалежно від інших гілок влади.
- Соціальний захист. Окремі положення спрямовані на захист прав «простого» населення, наприклад, від свавільних податків.
З цих положень можна зробити висновок, що Конституція Пилипа Орлика значно обмежувала повноваження гетьмана і створювала систему стримувань і противаг, що характерно для розвинутих демократій навіть у сучасному світі.
Чому Конституція Орлика була унікальною для свого часу?
І все ж таки, чому ми говоримо про Конституцію Орлика як про унікальний документ для свого часу? Період XVII – XVIII ст. вважається добою розквіту абсолютизму у Європі. Ця форма правління передбачала концентрування влади в особі одного монарха. Централізація влади на додачу з концепцією «божественного права» на трон прибирала будь-які перешкоди на шляху до повної узурпації. Найяскравішим прикладом абсолютизму того часу заведено вважати Францію, а саме період правління Людовіка ХIV, чий вислів «Держава – це я» демонструє суть абсолютної монархії. Влада імператора Російської імперії ототожнювалась із «божественним правом», а відповідно не могла обмежуватись. В добу імператорів та королів, які не бажали ділити владу з будь-ким, здавалося б неможливим існування писаної конституції, яка не лише обмежує повноваження голови держави, але й створює окремі гілки влади та опікується правами свого населення.
Міжнародне визнання: як світ оцінює Конституцію Орлика сьогодні
Сьогодні ж Конституція Пилипа Орлика згадується не лише в підручниках школярів чи студентів. Сучасні дослідники права розглядають її як приклад раннього конституціоналізму та прообраз однієї з перших парламентських систем. Конституція Орлика вивчається в контексті загальноєвропейського права, а не лише як локальний український приклад.
Значення Конституції Орлика для сучасної України
Конституція Пилипа Орлика є не лише історичним артефактом, але й доказом того, що українська нація та державність має своє давнє історичне коріння. Ба більше, основні положення Конституції Орлика збігаються з положеннями Конституції 1991 р. Наостанок варто зазначити, що європейський вектор політичного та державного розвитку українці обрали вже давно. Демократичні засади державного управління історично закладені в основу політичного курсу нашої держави.